Змінити пароль!
Скинути пароль!
Аналоги ГАМК суттєво знижують інтенсивність свербіжу з прийнятним профілем безпеки, тоді як терапія опіоїдами, особливо дифеліцефаліном, хоч і забезпечує більше полегшення, але за рахунок додаткових побічних ефектів.
Комплексний аналіз, опублікований у Kidney International Reports, висвітлив варіанти лікування свербежу, пов'язаного з хронічною хворобою нирок (ХХН). Дослідники провели систематичний огляд і метааналіз для вивчення ефективності та безпеки двох основних фармакотерапій для полегшення тяжкості свербежу у пацієнтів з ХХН — аналогами гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) або опіоїдами.
Було проведено ґрунтовний пошук літератури в базах даних PubMed, Embase и Scopus. Було включено лише рандомізовані контрольовані дослідження (РКД), які оцінювали вплив лікування на тяжкість свербежу. Були застосовані як одномірні шкали (наприклад, Візуальна аналогова шкала, ВАШ), так і багатовимірні (наприклад, 5-вимірна шкала свербежу, і Skindex-10). Дані були проаналізовані за допомогою моделі випадкових ефектів. Результати були представлені як зважена різниця між середніми значеннями та відносним ризиком із 95% довірчими інтервалами.
З 27 РКД за участю 2836 пацієнтів з ХХН:
Результати дослідження свідчать, що обидва класи препаратів можуть покращувати якість життя пацієнтів з ХХН, однак їхні профілі співвідношення ризику та користі відрізняються. Аналоги ГАМК виглядають безпечнішими, але опіоїди більше забезпечують полегшення свербежу, хоч і ціною збільшення частоти побічних реакцій (особливо антагоністи μ рецепторів – налбуфін і налтрексон). Перед прийняттям рішення про лікування свербежу лікарі повинні зважити переваги зменшення симптоматики та ймовірність розвитку побічних подій.
Kidney International Reports
Meta-Analysis of Randomized Controlled Trials on Gamma-Aminobutyric Acid Analogues and Opioid-Based Therapies for CKD-Associated Pruritus
Wannasit Wathanavasin та ін.
Коментарі (0)