Результати дослідження, опубліковані в журналі JCI Insight, вказують на збереження специфічних імунних реакцій проти коронавірусу у осіб із тривалими посткоронавірусними симптомами порівняно з особами, у яких ці симптоми припинилися. Це свідчить про те, що в основі цього стану лежить персистування вірусних антигенів.

У деяких осіб, інфікованих SARS-CoV-2, можуть бути гострі наслідки коронавірусної інфекції (COVID-19). Однак імуносигнатури, пов'язані з цими синдромами, вивчені недостатньо. В рамках поздовжнього дослідження вивчали зразки периферичної крові 50 осіб, у яких раніше була підтверджена коронавірусна інфекція, у тому числі 20 осіб із тривалими симптомами коронавірусної інфекції (тобто тривалістю понад 30 днів; медіана = 74 дні), порівняно з 30 пацієнтами, у яких спостерігалося зникнення симптомів протягом 20 днів.

У осіб із тривалими симптомами на пізніх термінах одужання було виявлено збереження величини антиген-специфічної відповіді CD4+ Т-лімфоцитів на циркулюючі Т-фолікулярні хелпери та спайковий білок коронавірусу. У осіб без стійких симптомів спостерігалося очікуване зниження рівня цієї відповіді. У групі осіб із більшою тривалістю симптомів також було виявлено більш високу авидність IgG до спайкового білка коронавірусу. Було відзначено наявність значущої кореляції між тривалістю симптомів та присутністю як вірус-специфічних антитіл проти коронавірусу, так і Т-лімфоцитів.

Було визначено маркери зникнення та активації за декількома типами імунних клітин, що дозволило виявити незначні фенотипічні відмінності між особами, у яких симптоми припинилися, та особами зі стійкими симптомами. Це вказує на те, що більша тривалість симптомів, вочевидь, не пов'язана з наявністю стійкої системної запальної реакції.