EN | UA
EN | UA

Підтримка Медзнат

Назад

Експерти закликають до застосування послідовних індивідуальних стратегій боротьби з ожирінням

Ожиріння Ожиріння
Ожиріння Ожиріння

Що нового?

Комплексна індивідуальна оцінка у поєднанні з індивідуально підібраними заходами щодо зміни способу життя, цілеспрямованою фармакотерапією та, за необхідності, хірургічним втручанням сприяє ефективному зниженню маси тіла, його довгостроковій підтримці та покращенню результатів лікування у пацієнтів з ожирінням протягом усього життя.

В огляді, заснованому на широкому пошуку літератури в PubMed, узагальнено рекомендації передової практики з діагностики та лікування ожиріння у дорослих. У ньому наголошується на важливості спільного прийняття рішень пацієнтами та медичними працівниками з урахуванням стадії захворювання, цілей лікування та переваг у способі життя.

Ретельна та цілеспрямована оцінка

Першим кроком ефективного лікування є повна клінічна оцінка стану пацієнта. Сюди входить історія змін маси тіла, що охоплює тенденції її зміни протягом усього життя, попередні спроби схуднути, історія захворювання та психічного здоров'я, спосіб життя та перешкоди на шляху до його змін. Після цілеспрямованого фізикального обстеження проводяться лабораторні дослідження, вибрані індивідуально для кожного пацієнта: зазвичай відправними точками є рівень глюкози натще, глікований гемоглобін (HbA1c), ліпідний профіль, тиреотропний гормон та печінкові ферменти. У деяких випадках на підставі факторів ризику додаються дослідження сну чи візуалізаційні дослідження печінки.
Антропометричні виміри залишаються центральними:

  • Індекс маси тіла (ІМТ) – це швидкий інструмент скринінгу, але діагностичні пороги мають відображати етнічну приналежність пацієнтів. Ожиріння визначається як ІМТ ≥30 кг/м² у дорослих пацієнтів європеоїдної раси та ≥25 кг/м² у дорослих пацієнтів монголоїдної раси.
  • Окружність талії допомагає виявити пацієнтів групи високого ризику з вісцеральним ожирінням. Порогові значення нижче для представників монголоїдної раси (≥90 см для чоловіків, ≥80 см для жінок) порівняно з представниками європеоїдної раси.
  • Співвідношення окружності талії та зросту (≥0,5) є послідовним предиктором кардіометаболічного ризику без урахування віку, статі чи етнічної приналежності.

Якщо ІМТ помилково класифікує ризик, наприклад, у спортсменів або пацієнтів похилого віку, може допомогти аналіз композиційного складу тіла за допомогою біоімпедансометрії або плетизмографії, хоча його вартість, і вимоги до його виконання обмежують повсякденне використання.

Складання персоніфікованого плану лікування 

Лікування ґрунтується на чотирьох складових: нутритивна терапія, фізична активність, поведінкові стратегії та медикаментозне лікування. В огляді просувається концепція «5A» — «Запитуй, оцінюй, радь, погоджуйся, допомагай» (Ask, Assess, Advise, Agree, Assist ) — для розвитку відносин співпраці та неупередженості.

  • Втручання у спосіб життя та поведінка залишаються основою лікування. Воно включає дієти зі зниженим вмістом калорій, підвищену фізичну активність (не менше 150 хвилин помірно інтенсивної активності на тиждень) і такі інструменти, як самоконтроль, вирішення проблем і підтримка з боку оточуючих або групи.
  • Медикаментозна терапія рекомендується при ІМТ ≥30 кг/м² або ≥27 кг/м² за наявності супутніх захворювань. Варіанти медикаментозної терапії включають:
    (a) Агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) (семаглутид , ліраглутид)
    (b) Подвійні агоністи глюкозозалежного інсулінотропного пептиду (ГІП)/ГПП-1 (тирзепатид)
    (c) Налтрексон-бупропіон з пролонгованим вивільненням
    (d) Фентермін-топірамат з пролонгованим вивільненням
    Вибір залежить від цільового зниження маси тіла, вартості, супутніх захворювань, ін'єкційних лікарських форм.
  • Баріатрична хірургія підходить для осіб з ІМТ ≥40 кг/м², ІМТ ≥35 кг/м² із супутніми захворюваннями або ІМТ ≥30 кг/м² із цукровим діабетом 2 типу, коли інші заходи не дали результату.

Підхід, заснований на фенотипі, - підбір лікування з урахуванням харчової поведінки пацієнта, моделей насичення або метаболічного профілю може поліпшити результати. Наприклад, деякі препарати найкраще діють на людей, які страждають на емоційне переїдання, інші — на пацієнтів з поганою насичуваністю або низькою витратою енергії. При плануванні лікування необхідно враховувати соціальні детермінанти здоров'я, такі як доступ до здорової їжі, безпечні місця для занять фізичними вправами та фінансові ресурси.

В огляді наголошується, що прийом лікарських препаратів для лікування ожиріння та стратегії способу життя повинні продовжуватися і після початкової фази зниження маси тіла, щоб запобігти її повторному збільшенню. Клінічні дослідження показують, що припинення прийому таких препаратів, як семаглутид або тирзепатид часто призводить до значного збільшення маси тіла і втрати кардіометаболічної користі. Регулярне подальше спостереження має основне значення: щомісячне спостереження протягом перших трьох місяців дозволяє досягти кращих результатів. 

Ефективне лікування ожиріння потребує більшого, ніж короткочасне зниження маси тіла. Для цього потрібна точна оцінка, індивідуально підібрана комбінація змін способу життя, препаратів і, можливо, хірургічного втручання, а також відданість постійної підтримки, яка може адаптуватися до стану здоров'я, що змінюється, і цілей кожного пацієнта.

Джерело:

Annals of Medicine

Стаття:

Obesity: assessment and treatment across the care continuum

Автори:

Robert F Kushner та співавт.

Коментарі (0)

Рекомендації

Ви хочете видалити цей коментар? Будь ласка, вкажіть коментар Невірний текстовий зміст Текст не може перевищувати 1000 символів Щось пішло не так Скасувати Підтвердити Підтвердити видалення Приховати відповіді Вид Відповіді дивитися відповіді en ru ua
Спробуй: