Дані недавнього дослідження, опубліковані в журналі Annals of Allergy, Asthma & Immunology, свідчать про ефективність застосування меполізумаба в реальній клінічній практиці у пацієнтів з тяжкою астмою і супутніми захворюваннями. У цьому ретроспективному аналізі Thomas Casale і співавт. описали ефективність застосування меполізумаба (гуманізовані моноклональні антитіла) в реальній клінічній практиці у пацієнтів з важкою формою астми, стратифікованих за частотою поширених супутніх захворювань.

В цілому в дослідження включили 639 пацієнтів з астмою, які почали терапію меполізумабом. Пацієнтів, які відповідають критеріям включення, розділили на 7 підгруп за супутніми захворюваннями: ожиріння, атопічне захворювання, назальний поліпоз, респіраторні інфекції та інфекції пазух носа, депресія або тривога і хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) протягом 12 місяців від початку. Кінцеві точки включали оцінку частоти нападів астми і використання відповідних ресурсів охорони здоров'я протягом 12 місяців від початку і періоду подальшого спостереження.

Атопічні захворювання (73,2%) були найбільш частими супутніми захворюваннями, за якими слідували респіраторні інфекції (55,6%) і інфекції пазух носа (45,1%). В усіх 7 підгрупах спостерігали статистично значуще зниження частоти нападів астми на 38-55% і кількості загострень, які потребують госпіталізації, на 57-83% під час подальшого спостереження в порівнянні з вихідним рівнем, за винятком нападів, які потребують госпіталізації, в підгрупі назального поліпозу.

Потреба в пероральних кортикостероїдах (в середньому) значно знизилася на 29-38%. У 39- 47% пацієнтів доза кортикостероїдів зменшилася на ≥ 50% протягом періоду дослідження. Відзначали статистично значуще скорочення використання ресурсів охорони здоров'я, пов'язаних з лікуванням загострень. Таким чином, пацієнти з тяжкою астмою отримали реальний клінічний ефект від застосування меполізумаба.