Результати дослідження, представлені на щорічних зборах Американської колегії ревматологів (5-9 листопада 2020 г.), продемонстрували, що комбінована терапія метотрексатом і пеглотіказою знижує частоту загострень подагри протягом 12 місяців.

Було проведено багатоцентрове відкрите дослідження безпеки та ефективності пеглотікази у пацієнтів з неконтрольованою подагрою, які отримували метотрексат перорально. Дослідники з шести дослідних центрів включали дорослих пацієнтів з подагрою. Ключовими критеріями включення була неконтрольована подагра (рівень сечової кислоти в сироватці крові ≥ 6 мг/дл на  пероральній гіпоурікемічній терапії, у поєднанні з непереносимістю гіпоурікемічної терапії, та/або функціональними обмеженнями через подагричні відкладення).

Учасники починали з перорального прийому метотрексату (15 мг на тиждень) і фолієвої кислоти (1 мг в день) протягом чотирьох тижнів, до першої інфузії пеглотікази, і продовжували терапію пеглотіказою (8 мг) кожні два тижні. Спочатку протокол становив 24 тижнів комбінованої терапії, але був змінений і збільшений до 52 тижнів.

Відсоток пацієнтів, які відповіли на лікування протягом 6 місяців, був первинною кінцевою точкою. Відповідь на лікування визначали як рівень сечової кислоти в сироватці крові <6 мг / дл протягом ≥ 80% часу. Був проведений модифікований аналіз з припущенням, що всі пацієнти отримали призначене лікування, що включало більше однієї інфузії пеглотікази (mITT).

З 14 пацієнтів (середній вік 49,3 ± 8,7 року, всі чоловіки), включених в популяцію mITT, 11 (78,6%) пацієнтів оціночно відповіли на лікування пеглотіказою протягом 6 місяців, а три пацієнти, що не відповіли на лікування, припинили прийом пеглотікази після отримання двох послідовних рівнів сечової кислоти в сироватці крові на рівні > 6 мг / дл.

Середній рівень сечової кислоти в сироватці крові до першої інфузії пеглотікази становив близько 9,2 ± 2,5 мг/дл. У 12 пацієнтів були видимі тофуси. З 11 пацієнтів, які відповіли на лікування на шостому місяці, один пацієнт не продовжив лікування (згідно попередньої поправки до протоколу), два пацієнта припинили прийом пеглотікази через досягнення терапевтичних цілей (продовжили прийом алопуринолу; один пацієнт досяг відповіді на лікування протягом 12 місяців), а 8 пацієнтів продовжували отримувати комбінацію пеглотіказа / метотрексат та відповідати на лікування на 12-му місяці.

Виникнення загострень подагри в перші 12 тижнів, і на 36-52 тиждень, показано в наступній таблиці:

Возникновение обострений подагры в первые 12 недель и на 36–52 неделю показано в следующей таблице:

У перші 6 місяців у одного пацієнта виникло серйозне небажане явище - сепсис. Під час комбінованого лікування дискомфортні небажані явища спостерігали у більш ніж одного пацієнта, це були: артеріальна гіпертензія, назофарингіт, інфекція верхніх дихальних шляхів, діарея, синусит, розтягнення м'язів і біль у суглобах. Ніяких нових проблем, пов'язаних з безпекою, не спостерігалося.

Таким чином, частота відповіді протягом шести місяців на комбіновану терапію метотрексатом / пеглотіказою склала 78,6%. Пацієнти, які відповіли на лікування на шостому місяці і які продовжували лікування, відповідали на лікування на 12-му місяці з досягненням рівня сечової кислоти в сироватці крові нижче 1 мг/дл. Тобто комбінована терапія метотрексатом / пеглотіказою знижувала з плином часу частоту загострень подагри та показала добру переносимість протягом 12-місячного періоду.