Результати дослідження, опубліковані в журналі Viruses, свідчать про те, що зразки, взяті при полосканні горла (тобто «промивні води горла») мазки з ротоглотки, концентрація вірусних частинок в яких незначно нижче, можна використовувати для діагностики тяжкого гострого респіраторного синдрому, викликаного коронавірусною інфекцією другого типу (SARS-CoV-2). Полімеразну ланцюгову реакцію зі зворотною транскрипцією в реальному часі (ОТ-ПЦР в реальному часі) використовують для виявлення SARS-CoV-2 в зразках з дихальних шляхів. У даному дослідженні Florian Hitzenbichler і співавт. порівняли ефекти трьох способів взяття зразків: зразків, взятих при полосканні горла, мазків з носоглотки і мазків з ротоглотки.

В цілому, із 102 зразків, взятих у 34 осіб вікової групи 22-83 років з інфекцією SARS-CoV-2, оцінили методом ЗТ-ПЛР в реальному часі з точною кількісною оцінкою. Середня концентрація і діагностична чутливість мазків з носоглотки, ротоглотки та полоскань горла наведені в таблиці нижче.

Були виявлені статистично значущі відмінності між мазками з носоглотки і зразками, взятими при полосканні горла, щодо концентрації вірусних частинок (p = 0,019). Зразки слини взяли у 21 чоловік (в середньому 3,4 × 103 копій/мл).

Наявність незначно зниженого вірусного навантаження в мазках з ротоглотки і зразках, взятих при полосканні горла, може означати, що при діагностиці COVID-19 їх можна розглядати як заміну мазкам з носоглотки. Florian Hitzenbichler та співавтори також зазначили, що полоскання горла дозволяє пацієнтам збирати зразки самостійно, що знижує ризик інфікування медичного персоналу.