Змінити пароль!
Скинути пароль!
Профілактика стресових виразок не призводить до загального покращення виживаності пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії, але знижує 28-денну смертність у групах високого ризику, таких як пацієнти з злоякісними пухлинами, хронічними захворюваннями печінки, коагулопатіями або літні пацієнти.
Масштабне когортне дослідження виявило важливість персоналізованого підходу до профілактики стресових виразок (ПСВ) у критично хворих пацієнтів залежно від їх індивідуального профілю ризику. Хоча ПСВ рутинно використовують у відділеннях інтенсивної терапії (ICU) для запобігання шлунково-кишковій кровотечі, її загальна ефективність викликає сумніви. У цьому дослідженні автори вивчили, чи отримують певні підгрупи пацієнтів реанімації більшу користь, ніж інші, і виявили значну гетерогенність у ефектах лікування.
У дослідженні було проаналізовано дані 25 475 пацієнтів реанімації, які мали щонайменше один фактор ризику клінічно значущих шлунково-кишкових кровотеч. З них 6199 пацієнтів (24,3%) отримали ПСВ протягом 48 годин після госпіталізації до відділення інтенсивної терапії, при цьому фамотидин призначали найчастіше (53,7%). Використавши статистичні методи для балансування базових характеристик між групами лікування, автори не виявили значущої різниці у смертності за 28 днів між пацієнтами, які отримували ПСВ, і тими, хто її не отримав. Загальний скоригований коефіцієнт шансів (OR) щодо смертності становив 1,03, що вказало на відсутність чітких переваг для виживання при рутинному використанні ПСВ.
Однак, коли дослідники проаналізували дані за допомогою традиційного підгрупового аналізу, аналізу на основі ризику та аналізу на основі ефектів, було виявлено помітні відмінності. Вплив ПСВ значно відрізнявся залежно від характеристик пацієнта. Наприклад, пацієнти віком 77 років і старше мали суттєво іншу відповідь порівняно з молодшими, з апостеріорною ймовірністю різниці в ефекті лікування 99,3%. Аналогічно, пацієнти з хронічними ураженнями печінки (99,9%), коагулопатіями (92,1%) або злоякісними утвореннями (100%) мали вищу ймовірність отримання користі від ПСВ.
Згідно з аналізом на основі ризику, пацієнти з вищим базовим ризиком смерті мають більшу ймовірність отримання користі, хоча ймовірність залишається помірною (апостеріорна ймовірність OR > 1: 1,9%). Аналіз, заснований на ефектах, також показав, що пацієнти з злоякісними захворюваннями та вищим індексом коморбідності Чарльсона мали найбільшу вигоду від ПСВ. Отже, хоча ПСВ й не зменшує смертність у загальній популяції відділень інтенсивної терапії, вона, схоже, більш корисна у певних групах високого ризику.
Пацієнти з хронічним ураженнями печінки, коагулопатіями, злоякісними пухлинами та літні пацієнти отримують значну користь від раннього початку ПСВ. Ці результати свідчать, що більш персоналізований підхід до профілактики стресових виразок може покращити результати для пацієнтів високого ризику, одночасно обмежуючи дане втручання у пацієнтів із низьким ризиком.
BMC Medicine
Heterogeneous treatment effects of stress ulcer prophylaxis among ICU patients at risk for gastrointestinal bleeding
Yongpeng Xie та ін.
Коментарі (0)