У ході цього дослідження вивчили вплив клінічної депресії та застосування антидепресантів на виживання пацієнтів, які страждають на жирову хворобу печінки (алкогольну хворобу печінки (АХП) та неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП)).

Поширеність АХП (n = 4148) та НАЖХП (n = 19 053) за 30-річний період вивчали за допомогою найбільшої у Сполученому Королівстві бази медичних даних. Основною кінцевою точкою був розвиток декомпенсованого цирозу печінки або смертельний наслідок.

За допомогою багатофакторних моделей пропорційного ризику Кокса провели оцінку впливу на кінцеву точку клінічної депресії та різних класів антидепресантів. Було враховано стать, вік, соціально-економічне становище та супутні захворювання пацієнтів.

Захворюваність на клінічну депресію та частота застосування антидепресантів були вищими у пацієнтів з АХП порівняно з пацієнтами з НАЖХП (див. таблицю 1).

Після поправки на коваріати не було виявлено взаємозв'язку між клінічною депресією та підвищенням показника виживання без розвитку декомпенсованого цирозу печінки. Застосування антидепресанту міртазапіну було пов'язане з погіршенням показника виживання без розвитку декомпенсованого цирозу печінки та підвищенням показника летальності у групах пацієнтів з НАЖХП та АХП.

Терапія міртазапіном, але не діагноз клінічної депресії, була пов'язана з погіршенням наслідків (вищий ризик розвитку декомпенсованого цирозу печінки або смертельного наслідку) у пацієнтів з АХП або НАЖХП.