Ризик порушення функції щитоподібної залози у пацієнтів з синдромом обструктивного апное сну і гіпопное, та ожирінням

Реферати 2 хв 1222

Розмір шрифту

Дата публікації: 11/11/2025

синдром обструктивного апное сну та гіпопное, ожиріння

Дивитися все

Гловні тези

Пацієнти з СОАГС та ожирінням частіше мають субклінічний гіпотиреоз; зміни рівня ТТГ тісно пов'язані з індексом маси тіла (ІМТ), рівнями холестерину низької щільності ліпопротеїнів (ЛПНЩ) та мінімальним насиченням кисню (L-SaO2).

Передумови до проведення дослідження

Попередні дослідження встановили виражений зв'язок між ожирінням і порушенням функції щитоподібної залози у пацієнтів із синдромом обструктивного апное сну та гіпопное (СОАГС). Метою цього дослідження було оцінити профіль гормонів щитоподібної залози у пацієнтів з СОАГС, ускладненим ожирінням. Ціллю було визначити зміни рівня гормонів щитоподібної залози, визначити їхні метаболічні ризики та уточнити клінічне значення дисфункції щитоподібної залози у цій групі пацієнтів.

Методологія

У дослідженні було включено загалом 134 учасники, поділені на 4 групи: здорові особи (контрольна група), лише пацієнти з ожирінням, пацієнти з СОАГС та ожирінням, а також пацієнти з СОАГС без ожиріння. Електрохімілюмінесцентний імуноаналіз використали для визначення рівнів гормону, що стимулює щитоподібну залозу (ТТГ), вільного трийодотироніну (FT3) та вільного тироксину (FT4). Також фіксували наступні клінічні та метаболічні показники: загальний холестерин, тригліцериди, холестерин ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ) та холестерин ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ). Додатково оцінювали показники дихання уві сні: індекс апное та гіпопное, максимальну тривалість апное (TAmax), індекс десатурації, мінімальне насичення киснем (L-SaO2) та середнє насичення киснем (M-SaO2).

Результати

У пацієнтів із поєднанням СОАГС та ожиріння рівні FT3, ТТГ а індекс десатурації був значно вищим, а значення L-SaO2 – нижчим, у порівнянні з іншими групами. Концентрації тригліцеридів та ХС-ЛПНЩ у них також були вищими, ніж у пацієнтів з СОАГС без ожиріння та в контрольній групі. Рівень ТТГ позитивно корелював з ХС-ЛПНП та індексом маси тіла (ІМТ), але негативно — з мінімальним насиченням киснем (L-SaO2). У групі з тільки ожирінням спостерігалося зростання рівня FT3, ТТГ, тригліцеридів, індекса десатурації та TAmax, з одночасним зменшенням L-SaO2 и M-SaO2 порівняно з контрольною групою.

Висновок

Пацієнти з супутньою присутністю СОАГС та ожиріння мають підвищений ризик розвитку субклінічного гіпотиреозу. Зміни рівня ТТГ, здається, залежать від рівня ХС-ЛПНП, ИМТ и L-SaO2, що підкреслює їхню можливу роль у розвитку метаболічних та ендокринних ускладнень.