Обраний контент

Безпечний інгібітор протонної помпи: зміна лідера, стандарту чи світогляду?

Обраний контент
Подкасти
10 хв. дивитися
січ 26, 2021

Наразі важко повірити, що відносно недавно, на початку ХХ століття, лікування виразкової хвороби шлунка та гастроезофагальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) полягало в призначенні лужних продуктів харчування — молока, яєць, пюре. Дещо пізніше першу скрипку в терапії цих захворювань стала грати питна сода — вона полегшувала стан хворих, але, на жаль, не попереджала розвиток ускладнень. У середині XX століття з'явилися холіноблокатори, і на сцену вийшов атропін, який частково пригнічував продукцію соляної кислоти за допомогою блокади мускаринових рецепторів парієтальних клітин. Незначна ефективність, численні побічні ефекти не дозволили атропіну тривалий час утримувати провідні позиції в лікуванні кислотозалежних захворювань (КЗЗ), і йому на зміну прийшли блокатори Н2-рецепторів.


Настав час ранітидину і фамотидину — вони внесли суттєві зміни в усталені принципи лікування КЗЗ: механізм їхньої дії полягав у блокуванні гістамінових рецепторів у парієтальних клітинах, що супроводжувалося досягненням нетривалого контролю над синтезом соляної кислоти. Незважаючи на більш високу ефективність у порівнянні з М-холіноблокаторами, застосування Н2-блокаторів рідко призводило до повного відновлення і загоєння дефектів слизової оболонки через нездатність цих препаратів тривалий час блокувати секрецію соляної кислоти і довго утримувати цільове значення pH.


І ось, нарешті, на небосхилі з'явилася нова провідна зірка — омепразол, представник раніше невідомої групи лікарських засобів, а саме: інгібіторів протонної помпи (ІПП). 

0 Коментарі
Ви хочете видалити цей коментар? Будь ласка, вкажіть коментар Невірний текстовий зміст Текст не може перевищувати 1000 символів Щось пішло не так Скасувати Підтвердити Підтвердити видалення Приховати відповіді Вид Відповіді дивитися відповіді ua

Завантаження данних ..