Результати дослідження з оцінки довгострокового впливу коронавірусної інфекції на стан шлунково-кишкового тракту (ШКТ), вказують, що COVID-19 може призводити до порушення взаємодії між шлунково-кишковим трактом та головним мозком, викликаючи, у тому числі, розвиток постінфекційного синдрому подразненого кишечника (СПК). При затяжній коронавірусній інфекції, яку іноді називають постковидним синдромом, порушення з боку шлунково-кишкового тракту зустрічаються часто. Про виникнення як мінімум одного нового персистуючого симптому з боку ШКТ повідомили 29% із 749 пацієнтів, які перенесли коронавірусну інфекцію. Найбільш поширеними симптомами були печія, запор, діарея та біль у животі.

Згідно з Римськими критеріями IV функціональних захворювань шлунково-кишкового тракту у 39% пацієнтів з болем у шлунку також були симптоми СПК. За наявними оцінками, частота розвитку порушень з боку шлунково-кишкового тракту при коронавірусній інфекції може досягати 60%. Крім того, симптоми можуть бути у пацієнтів із затяжним COVID-19 – синдромом, який зберігається протягом чотирьох тижнів або довше. Після початкової коронавірусної інфекції у пацієнтів із симптомами з боку шлунково-кишкового тракту ймовірність присутності цих симптомів при затяжному COVID-19 вище. Прогностичними факторами виникнення симптомів з боку шлунково-кишкового тракту є втрата смаку та нюху, госпіталізація та порушення з боку психіки. Ризик розвитку порушень взаємодії між ШКТ та головним мозком, особливо постінфекційного СПК, підвищується при інфекційному гастроентериті.

Коронавірус може викликати розвиток симптомів з боку шлунково-кишкового тракту за допомогою різних механізмів. Він може порушувати функцію ангіотензинперетворювального ферменту 2-го типу, що захищає клітини кишечника. Під його впливом може змінюватися склад кишкової флори. Вірус SARS-CoV-2 може спровокувати або посилити цукровий діабет та збільшення маси тіла. Він може впливати на імунну систему та призводити до розвитку аутоімунних реакцій. Крім того, під впливом вірусу можуть змінюватися звички харчування та розвиватися депресія та тривога. Оскільки в даний час відсутні спеціальні вказівки щодо лікування симптомів з боку шлунково-кишкового тракту при затяжному COVID-19, практикуючим лікарям рекомендується вдаватися до загальноприйнятих методів лікування розладів, спричинених порушенням взаємозв'язку між шлунково-кишковим трактом і головним мозком.

До них відносяться елімінаційні дієти, дієти з низьким вмістом вуглеводів, безглютенова дієта, дієта з низьким вмістом FODMAP (тобто ферментованих оліго-, ді-, моносахаридів і поліолів) та дієта з високим вмістом клітковини на додаток до достатньої тривалості сну та фізичної активності. У лікуванні діареї ефективними лікарськими засобами є секвестранти жовчних кислот, рифаксимін, спазмолітики, алосетрон, ондансетрон, лоперамід та елуксадолін. У лікуванні запорів рекомендується застосування таких препаратів, як прукалоприд, тегасерод, тенапанор, плеканатид, лінаклотид, поліетиленгліколь, харчові добавки з клітковиною та любипростон.

Для регулювання проникності кишківника рекомендується застосування глутаміну. Для забезпечення нейромодуляції можуть застосовуватися дельта-ліганди, азаперони, інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти. В рамках психологічної терапії можуть використовуватися такі методи, як спрямована на кишечник гіпнотерапія та когнітивно-поведінкова терапія. Результати деяких досліджень вказують на наявність користі від застосування пробіотиків, до складу яких входять Pediococcus acidilactici та Lactiplantibacillus plantarum. Результати одного дослідження також вказують на користь від застосування добавок з високим вмістом клітковини, яка, ймовірно, є субстратом для бактерій, що виробляють коротколанцюгові жирні кислоти.