Відповідно до результатів порівняльного аналізу двох вакцин від COVID-19, опублікованих у журналі The Lancet-Microbe, відмінність у концентраціях антитіл, що нейтралізують вірус, може пояснити статистично значущі відмінності в ефективності вакцин. Таким чином, було зроблено припущення, що титри антитіл, що нейтралізують вірус, корелюють із захисними властивостями вакцин від COVID-19. Цей висновок був заснований на інформації про імуногенність вакцин SARS-CoV-2 у 1442 медичних працівників, яким вводили або вакцину BNT162b2, або вакцину, що містить інактивований вірус.

Зразки крові збирали в різних часових точках після отримання поінформованої згоди, а саме: перед введенням першої дози, перед введенням другої дози та в період з 21 по 35 день після введення другої дози вакцини. Було проведено аналіз зразків на наявність антитіл до SARS-CoV-2, а також аналіз зразків з позитивним результатом ІФА на наявність антитіл, що нейтралізують вірус, після чого була перевірена реакція нейтралізації бляшкоутворення з метою підрахунку титрів нейтралізуючих антитіл з живим вірусом COVID-19.

Після проведення лабораторних аналізів були представлені результати з основної кінцевої точки для 93 осіб з повними даними про концентрацію антитіл у тій чи іншій часовій точці. З них 63 особи (55,6 % чоловіків, медіана віку – 37 років) були повністю вакциновані вакциною BNT162b2 та 30 осіб (23,3 % жінок, медіана віку – 47 років) отримали обидві дози інактивованої вакцини.

Вже після введення першої дози концентрація антитіл була статистично значуще вище у тих, хто отримав вакцину BNT162b2, з подальшим наростанням після введення другої дози порівняно з учасниками, які отримали інактивовану вакцину. В обох групах вакцинації (підгрупа з 12 учасників) середнє геометричне значення титру PRNT50 (скорочення бляшок більш ніж на 50% за даними реакції нейтралізації бляшкоутворення) та PRNT90 (скорочення бляшок не менше ніж на 90%) варіювалося (див. таблицю 1).

Інші можливі кореляти захисту (T-клітини або антитіла з антитілозалежною клітинно-опосередкованою цитотоксичністю) у цьому дослідженні не розглядалися. Автори роботи зазначають, що у майбутніх дослідженнях можуть бути вивчені підходи до застосування замінників для підвищення концентрації антитіл та клінічного захисту у одержувачів інактивованих вакцин, у тому числі введених у бустерних дозах.