Результати систематичного огляду даних вказують, що за допомогою МРЕ та МРТ-PDFF можна, відповідно, визначати жорсткість печінки та виявляти наявність стеатозу. Мета дослідження полягала в оцінці діагностичної точності еластографії та УЗД у осіб з НАСГ та НАЖХП.

Систематичний пошук інформації проводили в таких електронних базах даних, як Google Scholar, Cochrane, Pubmed Central і Pubmed, а також з використанням методичного керівництва PRISMA (Переважні критерії для підготовки систематичних оглядів і метааналізів). В огляд були включені порівняльні дослідження, рандомізовані контрольовані дослідження, спостережні дослідження, дослідження з використанням МРТ-PDFF або виконанням біопсії печінки як еталонний стандарт, а також УЗД та еластографії з оцінкою їх діагностичної точності за допомогою таких показників, як площа під ROC-кривою (AUROC), специфічність та чутливість.

Вилучення даних виконували за заздалегідь визначеним шаблоном. Оцінку 12 досліджень, що відповідали критеріям відбору, проводили за допомогою інструмента для вивчення якості та діагностичної точності (QUADS-2). У більшості досліджень вивчали методи еластографії, при цьому в інших дослідженнях проводили оцінку методів кількісного УЗД, зокрема коефіцієнта ослаблення та контрольованого параметра згасання. Оцінку якісного УЗД проводили у межах лише одного дослідження. Згідно з наявними даними, дослідження методом МРТ, а саме виявлення стеатозу методом МРТ-PDFF та визначення жорсткості печінки методом МРЕ, зазвичай перевершує інші діагностичні процедури. Дані щодо порівняльної діагностичної точності цих двох методів дослідження були неоднозначними.