Мета цього дослідження полягала в оцінці мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), показника якості трабекулярної речовини кістки (TBS) і поновлення кісткової тканини у пацієнтів з ГЕРХ, які раніше не отримували інгібітори протонної помпи (ІПП), в порівнянні зі здоровими учасниками контрольної групи відповідного віку. Крім того, завдання дослідження полягала у визначенні того, чи вплинула на ці показники терапія пантопразолом протягом 3 місяців.

В цілому в дослідження були включені 17 пацієнтів з ГЕРХ (5 жінок і 12 чоловіків), які раніше не отримували ІПП, і 17 здорових учасників контрольної групи відповідних віку і статі. МЩКТ шийки стегна, поперекового відділу хребта, кульшового зчленування і TBS поперекового відділу хребта (показник мікроархітектури кістки) оцінювали за допомогою методу подвійної рентгенівської абсорбціометрії. Була проведена оцінка показників гомеостазу кальцію і поновлення кісткової тканини, а також рівні шлункових гормонів. Ті ж показники оцінили через 3 місяці терапії пантопразолом.

У пацієнтів з ГЕРХ (у віці 32-73 року) зазначалося статистично значуще зниження TBS на початку дослідження в порівнянні з контрольною групою (1,31 ± 0,11 у порівнянні з 1,43 ± 0,07). Загальна МЩКТ стегна і шийки стегна була нижче (хоча різниця і не була статистично значущою) у пацієнтів з ГЕРХ у порівнянні з контрольною групою. На початку дослідження рівень С-кінцевого телопептиду (CTX) був статистично незначуще вище у пацієнтів з ГЕРХ. Відмінностей між групами щодо змін в значеннях CTX, МЩКТ і TBS через 3 місяці виявлено не було.

У пацієнтів з ГЕРХ, які раніше не отримували ІПП, було виявлено порушення будови кісткової тканини, яке може призвести до підвищення ризику переломів. Через 3 місяці терапії пантопразолом статистично значущі зміни в значеннях TBS, МЩКТ або поновлення кісткової тканини були відсутні, що свідчить про безпеку короткострокової терапії пантопразолом щодо стану скелета.