Порівняння ривароксабану та еноксапарину у запобіганні венозним тромбоемболічним ускладненням після операції при переломі шийки стегна

Реферати 3 хв 1574

Розмір шрифту

Дата публікації: 06/09/2025

Це ретроспективне когортне дослідження оцінило ефективність і безпеку ривароксабану порівняно з еноксапарином у запобіганні венозній тромбоемболії (ВТЕ) у пацієнтів, що були оперовані через перелом стегна.

Дивитися все

Гловні тези

Ривароксабан суттєво знижує частоту післяопераційної ВТЕ і вартість лікування порівняно з еноксапарином у пацієнтів із переломом стегна, але його застосування пов'язане з вищою частотою геморагічних ускладнень.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

Пацієнтів, які були оперовані з приводу перелому шийки стегна, рандомізували для отримання або ривароксабану (перорального) або еноксапарину (підшкірного) для післяопераційної профілактики ВТЕ. Зібрані дані включали демографію, тип перелому, час від госпіталізації до операції та проведені хірургічні процедури. Кінцевими точками були захворюваність на ВТЕ, геморагічні ускладнення та смертність протягом 30 днів після операції. Крім того, було проаналізовано щоденну вартість лікування кожним антикоагулянтом.

Результати

Було проаналізовано загалом 166 пацієнтів. Середній вік становив 77,95 ± 12,91 року у групі ривароксабану і 76,27 ± 11,00 років у групі еноксапарину. Було доведено, що ривароксабан ефективніший за еноксапарин у мінімізації ризику ВТЕ після операції на переломі стегна. Однак щодо нього спостерігали тенденцію до зростання ризику геморагічних ускладнень. Економічна ефективність ривароксабану перевищила ефективність еноксапарину. У жодній із когорт не було зафіксовано смертей пацієнтів (Таблиця 1).

Висновок

Виявилося, що ривароксабан був ефективнішим за еноксапарин у запобіганні післяопераційній ВТЕ у прооперованих через перелом стегна, хоча застосування й було пов'язане із підвищеним ризиком геморагічних ускладнень. Застосування ривароксабану також характеризувалося нижчою щоденною вартістю терапії. Потрібні подальші проспективні дослідження для визначення критеріїв відбору пацієнтів.