Метою дослідження було визначити прогностичні фактори терапевтичної відповіді на терапію баклофеном (міорелаксант скелетних м'язів) при рефрактерном хронічному кашлі, викликаному гастроезофагеальним рефлюксом.

Для встановлення діагнозу 138 пацієнтам з підозрою на рефрактерний РІХК провели дослідження моторики стравоходу і багатоканальну внутрішньопросвітну імпеданс-pH-метрію. Пацієнти отримували лікування баклофеном. Прогностичні фактори терапевтичних відповідей на даний препарат визначали за допомогою логістичного регресійного аналізу.

Частота загальної відповіді на терапію баклофеном склала близько 52,2% (72 з 138 пацієнтів). Її ефективність визначали за допомогою незалежних прогностичних факторів в області нижнього сфінктера стравоходу – його довжини і тиску (тиск НСС і довжина НСС).

Ідеальні граничні значення тиску НСС і довжини НСС для прогнозування ефективності баклофену становили 11 мм рт. ст. і 2,35 см відповідно, з чутливістю і специфічністю, як зазначено в таблиці 1 нижче:

використання комбінації значень тиску і довжини НСС необхідне для досягнення найвищої прогностичної специфічності - 90,7%.

Довжина і тиск НСС (тиск НСС; довжина НСС) можуть бути ефективними предикторами терапевтичної відповіді на терапію баклофеном при рефрактерному РІХК. Тиск і довжину НПС можна використовувати для скринінгу пацієнтів, що дозволить забезпечити більш високу терапевтичну точність.