Застосування інтраназального спрею будесоніду в комбінації з лоратадином у таблетках було більш ефективним і безпечним у осіб з алергічним ринітом і дозволяло знизити виразність симптомів, а також співвідношення між субпопуляціями Т-лімфоцитів - згідно з результатами недавнього дослідження, що порівняло метод із застосуванням мометазону фуроату інтраназально, плюс лоратадину у таблетках. Мета дослідження полягала в оцінці впливу комбінованого застосування лоратадину у таблетках на співвідношення між субпопуляціями Т-лімфоцитів, та на фізіологічну функцію носових ходів у осіб з алергічним ринітом.

В рамках дослідження 120 пацієнтів з алергічним ринітом рандомізували до контрольної або експериментальної групи. Пацієнти контрольної групи отримували лоратадин у таблетках у комбінації з мометазону фуроатом у формі інтраназального спрею, а пацієнти експериментальної групи – лоратадин у комбінації з будесонідом інтраназально. Групи дослідження порівнювали за такими показниками: частота розвитку небажаних явищ, фізіологічна функція носа, співвідношення субпопуляцій T-лімфоцитів, показники імунної функції, тривалість клінічної ремісії та ефективність лікування.

В експериментальній групі ефективність лікування склала 96,67%, при цьому у 36 пацієнтів ефективність була виразною, а у 22 пацієнтів – середньою, у 2 пацієнтів лікування було неефективним. У контрольній групі ефективність лікування склала 83,33%, при цьому у 23 пацієнтів ефективність була виразною, у 27 – середньою, у 10 пацієнтів лікування було неефективним. Ефективність лікування в експериментальній групі була вищою, ніж у контрольній групі (див. рисунок 1).

В експериментальній групі час до досягнення полегшення таких симптомів, як чхання, свербіж, закладеність носа і нежить, був коротшим у порівнянні з контрольною групою, при цьому відмінність була клінічною значущою. Згідно з результатами порівняльного аналізу показників імунної функції, порівняно з контрольною групою у пацієнтів з експериментальної групи показники співвідношення Th1-/Th2-клітин були вищими, а концентрації імуноглобуліну класу E (IgE), інтерлейкінів (ІЛ)-8 та ІЛ-6 – нижчими.

Вихідних клінічно значущих відмінностей за показником співвідношення між субпопуляціями Т-лімфоцитів в обох групах дослідження не спостерігалося. Однак після проведення лікування субпопуляції Т-лімфоцитів в обох групах зменшились. Після лікування концентрації CD4+/CD8+, CD4+, CD8+ та CD3+ лімфоцитів в експериментальній групі були нижчими, ніж у контрольній групі. Ці відмінності були клінічно значущими.

До проведення лікування статистично значущі відмінності між групами щодо фізіологічної функції носа були відсутні, проте після проведення лікування вона покращилася. Порівняно з контрольною групою, у пацієнтів з експериментальної групи статистично значуще знизилися швидкість мукоциліарного кліренсу, назальний опір і мукоциліарний транзиторний час. Частота розвитку небажаних явищ в експериментальній групі була статистично значуще нижчою, ніж у контрольній групі. Таким чином, застосування будесоніду в комбінації з лоратадином є безпечним та ефективним варіантом лікування у пацієнтів з алергічним ринітом.