Змінити пароль!
Скинути пароль!
Система класифікації інтранатальних кесаревих розтинів (ICDCS) допомагає виявляти стійкі клінічні тенденції у показаннях до кесаревого розтину, сприяючи глибшому розумінню та вдосконаленню практики допомоги під час пологів.
Проспективне тривале когортне дослідження на базі Національного пологового будинку Ірландії було присвячене структурованому підходу до класифікації кесаревих розтинів, що проводяться під час пологів. Протягом 18 років Майкл Робсон (Michael Robson) та інші дослідники відстежували тенденції виконання кесаревого розтину, використовуючи методику, відому як Система класифікації інтранатальних кесаревих розтинів (ICDCS). Автори прагнули внести більше ясності у причини проведення кесаревого розтину після початку родової діяльності, особливо з урахуванням того, що в даний час не існує загальноприйнятого способу їхньої класифікації.
При використанні разом із широко відомою Системою класифікації пологів по десяти групам (TGCS) ICDCS давала глибше уявлення про те, як протікали пологи і чому в деяких випадках доводилося робити кесарів розтин.
У дослідженні взяли участь 151 284 жінки з одноплідною вагітністю з головним передлежанням на терміні 37 тижнів та пізніше, у яких почалися мимовільні чи індуковані пологи. Основна увага приділялася шести конкретним групам TGCS, включаючи першородних жінок і жінок, які перенесли кесарів розтин. Серед цих груп загалом 13 124 випадки інтранатального кесаревого розтину були класифіковані за допомогою ICDCS, що надало великий набір даних для вивчення тенденцій та наслідків.
За період дослідження загальна частота проведення кесаревого розтину у стаціонарі становила 24,5%. Примітно, що частота кесаревого розтину помітно зросла серед першородних жінок. У групі 1 (мимовільні пологи) цей показник зріс з 7,4% до 11,9%, а у групі 2а (індуковані пологи) — з 27,9% до 38,3%. Ці зміни були статистично значущими. У той же час частота кесаревого розтину в інших групах, таких як жінки, які народжували повторно, і жінки, які мали в анамнезі кесарів розтин, в цілому залишалася постійною. Автори також порівняли два конкретні часові періоди у групі 1 (2010–2012 рр. та 2020–2022 рр.), щоб побачити, як змінилися свідчення та результати.
Загальна частота кесаревого розтину в цій групі зросла з 8,0% до 10,2%. Змінилися і причини проведення кесаревого розтину: кількість випадків, пов'язаних з проблемами плода (без використання окситоцину), зросла з 1,3% до 2,6%, а кількість випадків, пов'язаних з поганою реакцією матки під час пологів, зросла з 0,9% до 2,1%. Кесарів розтин через постійне неправильне положення плода або невідповідність між голівкою дитини та тазом матері також проводиться частіше — зі зміною частоти з 0,8% до 1,5%. Навпаки, частота кесаревих розтині через надмірне скорочення матки знизилося з 1,2% до 0,4%.
Поряд із цими тенденціями змінилися і результати пологів. Частота післяпологових кровотеч (≥1000 мл) різко зросла – з 0,6% до 4,1%. Частота оперативних вагінальних пологів, таких як застосування щипців або вакуумної екстракції, зросла з 24,9 до 29,0%, в той час як частота використання окситоцину для стимуляції родової діяльності знизилася з 52,6 до 48,0%. Підсумовуючи, можна сказати, що цей 18-річний масив даних показує, що ICDCS у поєднанні з TGCS може надавати докладну та послідовну інформацію.
Розглянувши абсолютну частоту показань до проведення кесаревого розтину поряд з іншими подіями під час пологів і наслідками для матері, дослідження виявило чіткі клінічні закономірності. Отримані результати свідчать про те, що спільне використання обох систем може допомогти у вдосконаленні рекомендацій щодо ведення пологів та прийнятті більш обґрунтованих рішень щодо надання допомоги у пологових відділеннях.
American Journal of Obstetrics and Gynecology
An Intrapartum Cesarean Delivery Classification System – a prospective eighteen year longitudinal cohort study
Michael Robson і співавт.
Коментарі (0)