Згідно з результатами дослідження, опубліковані в журналі HK Journal of Paediatrics, у дітей з рефлюксним езофагітом, викликаним гастроезофагеальною хворобою, терапія лансопразолом протягом 4 тижнів не менш ефективна, ніж протягом 8 тижнів. Basturk порівняв ефективність та побічні ефекти короткострокової та довгострокової терапії лансопразолом, інгібітором протонної помпи (ІПП), у дітей з рефлюксним езофагітом.

До дослідження було включено 148 дітей віком 8–18 років із рефлюксним езофагітом, виявленим за допомогою ендоскопії. Учасників розділили на дві групи:

• група 1: діти з масою тіла менше 30 кг для отримання лансопразолу в дозі 15 мг на добу;
• група 2: діти з масою тіла більше 30 кг для отримання лансопразолу в дозі 30 мг на добу.

 Пацієнти групи 1 приймали лансопразол протягом 4 тижнів, а групі 2 — протягом 8 тижнів. Ближче до кінця лікування у цих групах проводили контрольну ендоскопію. Для оцінки стадії езофагіту використовували Лос-Анджелеську класифікацію. Найбільш частими побічними ефектами були блювання, здуття живота, інфекції верхніх дихальних шляхів, біль голови, біль у животі та діарея.

У рамках дослідження 118 пацієнтів (відповідних критеріям включення) були послідовно розподілені у 2 групи: 58 пацієнтів у групу 1 та 60 пацієнтів у групу 2. У групі 1 частота одужання склала 89,5 % через 4 тижні, а у групі 2 – 91,2% через 8 тижнів. Статистично значущих відмінностей між групами виявлено не було. Огляд побічних ефектів, зареєстрованих в обох групах (низька частота розвитку побічних ефектів групи 1), наведено нижче.

Таким чином, у дітей з рефлюксним езофагітом, викликаним ГЕРХ, терапія лансопра-золом протягом 4 тижнів була не менш ефективною, ніж протягом 8 тижнів, тобто подовження застосування лансопразолу понад 4 тижні не призвело до додаткових клінічних вигод.