Результати недавнього систематичного огляду вказують на недостовірність даних про терапію антибіотиками при середньому отиті з випотом (СОВ) у дітей (віком від 6 місяців до 12 років). Застосування антибіотиків може певною мірою сприяти вирішенню захворювання протягом періоду до трьох місяців, але вплив такої терапії на слух невідомий. Довгострокові ефекти та потенційна шкода застосування антибіотиків залишаються невивченими, тому при захворюванні з високою ймовірністю спонтанного вирішення слід ретельно оцінити доцільність такої терапії. Мета даного дослідження полягала в оцінці результатів, включаючи як позитивні, так і негативні ефекти терапії антибіотиками для прийому внутрішньо у пацієнтів з накопиченням рідини в порожнині середнього вуха.

Для цього дослідження спеціаліст з інформації про ЛОР-захворювання міжнародної організації «Кокрейн» ретельно вивчив базу даних Кокрейнівського центрального реєстру контрольованих досліджень (CENTRAL), Кокрейнівського реєстру даних про ЛОР-захворювання та баз даних Ovid MEDLINE, Ovid Embase, ClinicalTrials. Science, ICTRP, а також додаткові джерела для виявлення опублікованих та неопублікованих досліджень, проведених до 20 січня 2023 року. Дане дослідження включало рандомізовані контрольовані дослідження та квазірандомізовані дослідження у дітей віком від 6 місяців до 12 років, які страждають на одностороннє або двостороннє СОВ. Відповідно до критеріїв включення було відібрано 19 досліджень (2581 учасник), спрямованих на оцінку ефективності терапії антибіотиками для прийому внутрішньо (включаючи триметоприм, макроліди, цефалоспорини та пеніциліни) порівняно з плацебо або з відсутністю лікування.

У Кокрейнівському дослідженні використовували стандартні методи, при цьому першочергову увагу приділяли таким основним кінцевим точкам, як слух, якість життя при середньому отиті та анафілаксія. Додаткові кінцеві точки включали збереження СОВ, небажані явища, мовленнєвий та когнітивний розвиток, психосоціальні навички, загальну якість життя, пов'язане зі здоров'ям, стрес у батьків, вестибулярну функцію, навички слухання та епізоди гострого середнього отиту. Для оцінки достовірності результатів використовували систему розробки, оцінки та експертизи ступеня обґрунтованості клінічних рекомендацій GRADE.

 

Порівняння терапії антибіотиками та плацебо

(a) Слух

У порівняння були включені дані 11 досліджень, але жодне з них не охоплювало всіх результатів. Було можливе проведення лише обмеженого метааналізу. Результати одного дослідження вказували на те, що терапія антибіотиками може покращити нормальний слух у дітей протягом двох місяців порівняно з плацебо, але ступінь достовірності цих даних була низькою (відношення шансів за методом Пето; 9,59, 95% довірчий інтервал (ДІ) : від 3,51 до 26,18;20/49 порівняно з 0/37;1 дослідження, 86 учасників, дуже низький ступінь достовірності).

(b) Якість життя, пов'язана із захворюванням

У жодному з досліджень не вивчалася якість життя, пов'язане із захворюванням.

(c) Наявність/збереження СОВ

Протягом 6–12 місяців терапія антибіотиками дещо знижувала вираженість персистуючого СОВ порівняно з плацебо, але докази були дуже сумнівними (відношення ризиків (ВР): 0,89, 95% ДІ: від 0,68 до 1,17; 48% за порівняно з 54%, кількість хворих, яких необхідно лікувати (ЧБНЛ): 17;2 дослідження, 324 учасників, дуже низький ступінь достовірності).

(d) Небажане явище

Певних даних про частоту розвитку анафілаксії були відсутні. У трьох дослідженнях (448 дітей) повідомлялося про небажані явища, проте докази характеризувалися високим ступенем невизначеності, що вказує на дуже низький рівень їх достовірності.

 

Порівняння терапії антибіотиками та відсутності лікування

До аналізу було включено вісім досліджень, при цьому можливість проведення метааналізу була обмеженою.

(a) Слух

Результати одного дослідження вказували на те, що застосування антибіотиків, ймовірно, не призводило до значних відмінностей у показниках остаточного порогу слуху через три місяці порівняно з відсутністю лікування (середня різниця порога слуху: -5,38 дБ, 95 % ДІ: від -9 ,12 до -1,64;1 дослідження, 73 учасника; низький ступінь достовірності). Наявні дані про відновлення нормального слуху через 10 днів були визнані занадто обмеженими для точної оцінки.

(b) Якість життя, пов'язана із захворюванням

У жодному з досліджень не вивчали якість життя, пов'язане із захворюванням.

(c) Наявність/збереження СОВ

Що стосується наявності/збереження СОВ, терапія антибіотиками, ймовірно, знижувала частку дітей зі стійким СОВ протягом трьох місяців порівняно з відсутністю лікування (ВР: 0,64, 95% ДІ: від 0,50 до 0,80; 6 досліджень, 542 учасника, низький рівень достовірності доказів).

(d) Небажані явища

У розглянутому дослідженні не було представлено певних даних про частоту розвитку анафілаксії. У двох дослідженнях за участю 180 дітей містилася докладна інформація про небажані явища, що дозволяє зробити висновок про відсутність анафілактичних реакцій. Однак наявні докази класифікуються як невизначені та характеризуються низьким ступенем достовірності.

 

Ступінь достовірності доказів щодо застосування антибіотиків при СОВ варіюється від низької до дуже низької. Хоча терапія антибіотиками може помірно сприятливо впливати на вирішення СОВ протягом перших трьох місяців порівняно з відсутністю лікування, загальний вплив на слух залишається дуже невизначеним.

Довгострокові ефекти терапії антибіотиками, як і раніше, неясні, а потенційна шкода розглядається лише в обмеженій кількості досліджень. Слід зазначити, що при оцінці загальної користі та ризиків терапії антибіотиками, особливо при захворюваннях з високою ймовірністю спонтанного вирішення, важливо розглядати опорні кінцеві точки, такі як потенційні довгострокові ефекти.