Згідно з результатами рандомізованого контрольованого дослідження, опублікованими в журналі Journal of Health and Rehabilitation Research, низькоінтенсивна лазерна терапія (LLLT) перевершує стандартну фізіотерапію за ефективністю в поліпшенні діапазону рухів плеча, зменшенні ступеня інвалідизації та полегшенні болю у пацієнтів з відривом верхньої частини суглобової губи плечового суглоба, пов'язаної з сухожиллям довгої головки біцепса (SLAP). Мета дослідження полягала у вивченні ефективності стандартної фізіотерапії та LLLT у пацієнтів із SLAP-пошкодженням II типу.

Очікуваний розмір вибірки склав 52 учасників з поправкою на очікувану частоту вибування 20%, в результаті чого загальний розмір вибірки склав 62 учасників, рівномірно розподілених по 31 учасників в кожну групу. Критеріями включення в дослідження відповідали чоловіки і жінки у віці від 50 до 70 років з діагностованим SLAP-ушкодженням II типу і з оцінкою за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) вище 3. Для включення в дослідження був потрібний діагноз лікаря, ортопеда, хірурга.

Учасники були розподілені до групи А на отримання стандартної фізіотерапії до групи B на отримання LLLT. Оцінку інтенсивності болю з використанням індексу болю в плечі та інвалідизації (SPADI) та діапазону рухів плеча проводили на початковому рівні, на 4-му тижні лікування та 8-му тижні лікування у всіх пацієнтів. Що стосується віку, середнє значення та стандартне відхилення склали 1,8387±0,77875 у групі стандартної фізіотерапії та 1,8065±0,79244 у групі LLLT.

При порівнянні середніх загальних оцінок за SPADI на 8-му тижні оцінки вони склали 58,3226±4,57083 і 50,3871±4,85577 відповідно. Було виявлено статистично значущу середню різницю, що склала 7,935, на користь LLLT. Також у групі LLLT спостерігалося значне покращення показників інших кінцевих точок, таких як діапазон рухів плеча та ступінь інтенсивності болю. Отже, у пацієнтів із SLAP-пошкодженням LLLT забезпечувала більш виражений ефект у полегшенні болю, зменшенні інвалідизації та покращенні діапазону рухів плеча.

Однак покращення діапазону рухів відведення плеча було порівнянним в обох групах. Крім того, як у групі LLLT, так і у групі стандартної фізіотерапії було виявлено суттєві покращення порівняно з вихідним рівнем. Слід зазначити, що в групі стандартної фізіотерапії без додавання LLLT не спостерігалося суттєвого поліпшення загальної оцінки індексу болю в плечі та інвалідизації.