Змінити пароль!
Скинути пароль!
Семаглутид забезпечує більш виражене зниження HbA1c та маси тіла, тоді як інгібітори SGLT2 забезпечують більш виражене зниження альбумінурії на ранніх стадіях діабетичної нефропатії.
Згідно з результатами ретроспективного спостережного дослідження, інгібітори натрій-глюкозного котранспортера-2 (SGLT2) та агоніст рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) семаглутид можуть допомогти стабілізувати функцію нирок у пацієнтів з ранніми стадіями діабетичної нефропатії.
У дослідженні протягом 12 місяців спостерігалося 10 дорослих пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та ранньою стадією ураження нирок. 5 пацієнтів приймали інгібітори SGLT2 - емпагліфлозин або дапагліфлозин, а решта 5 отримували семаглутид. У всіх пацієнтів були схожі вихідні профілі, включаючи розрахункову швидкість клубочкової фільтрації (РШКФ) вище 45 мл/хв/1,73 м², помірну альбумінурію та фонову терапію блокаторами ренін- ангіотензинової системи, метформіном та статинами.
До 6-го місяця в обох групах спостерігалося зниження альбумінурії та стабільна РШКФ. У пацієнтів, які приймали семаглутид, спостерігалося більш виражене зниження рівня глікованого гемоглобіну (HbA1c) та маси тіла, тоді як у пацієнтів, які отримували інгібітори SGLT2, спостерігалося більш виражене зниження альбумінурії. Через 12 місяців ці тенденції зберігалися: інгібітори SGLT2 значно знижували рівень альбумінурії в порівнянні з семаглутидом , тоді як семаглутид зберігав перевагу в контролі глікемії та зниження маси тіла (Таблиця 1).
Обидва препарати переносилися добре. Важливо відзначити, що у 1 пацієнта, який отримував інгібітор SGLT2, розвинулася легка інфекція сечовивідних шляхів, а у 2 пацієнтів, які приймали семаглутид, виникла нудота, що призвело до припинення лікування одного з них. Серйозних небажаних явищ не було. Автори дослідження підкреслюють, що, хоча обидва препарати стабілізують функцію нирок, вибір має бути індивідуальним: Інгібітори SGLT2 можуть бути кращими для пацієнтів з вищим рівнем альбумінурії та високим серцево-судинним ризиком, тоді як семаглутид може більше підійти пацієнтам з ожирінням або недостатнім контролем рівня глюкози.
Автори також вказали на зростаючий потенціал комбінованої терапії, яка могла б поєднати переваги інгібіторів SGLT2 для нирок з метаболічними перевагами семаглутиду. Хоча дослідження обмежене невеликим розміром вибірки та проведенням в одному центрі, воно надає дані з реальної клінічної практики про нюанси ролі інгібіторів SGLT2 та семаглутиду на ранніх стадіях діабетичної нефропатії.
Cureus
Comparative Effectiveness of SGLT2 Inhibitors and Semaglutide in Diabetic Nephropathy: A Retrospective Observational Study
Jimmy Joseph
Коментарі (0)