Мета дослідження, проведеного Masoumeh Khammar та співавт., полягала в оцінці ефективності застосування двох анальгетиків щодо полегшення родового болю, а також їх впливу на стан плода та матері.

У цьому дослідженні взяли участь 100 вагітних жінок, які були направлені в пологовий будинок. Вони були рандомізовані в одну з двох груп: 49 - у групу застосування в ході пологів парацетамолу в дозі 100 мг внутрішньовенно (група парацетамолу) та 51 - в групу застосування петидину в дозі 50 мг внутрішньовенно (група петидину) з використанням методу мінімізації впливу. Препарати вводили при розкритті шийки матки не менше ніж на 4 см. Проводили оцінку ускладнень з боку матері, новонароджених за шкалою Апгар на 1-й та 5-й хвилинах, а також можливості початку грудного вигодовування.

Оцінку інтенсивності болю проводили за допомогою візуальної аналогової шкали (ВАШ) через 0,5, 1, 2, 3 та 4 години після введення препаратів з подальшим виконанням двофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) на основі повторних вимірів. Статистично значущих відмінностей з погляду віку, індексу маси тіла та терміну вагітності між групами не було. Крім того, не було виявлено статистично значущих відмінностей між групами з погляду інтенсивності болю у всіх контрольних точках. Порівняно з групою застосування петидину, у пацієнток із групи застосування парацетамолу розвиток побічних ефектів спостерігався значно рідше. Однак ця відмінність була клінічно значущою лише щодо частоти розвитку нудоти.

Здатність немовлят до грудного вигодовування була значно кращою у групі застосування парацетамолу порівняно з групою застосування петидину. Результати двофакторного дисперсійного аналізу вказували на відсутність статистично значущої різниці середніх оцінок ВАШ між двома досліджуваними групами. Таким чином, застосування парацетамолу так само ефективно для полегшення родового болю, як і застосування петидину, і при цьому супроводжується менш частим розвитком побічних ефектів з боку матері та новонародженого.