В рамках цього проспективного рандомізованого контрольованого дослідження було виконано порівняльну оцінку безпеки та ефективності застосування дексмедетомідину та фентанілу для інтратекального введення як додаткового препарату при аналгезії пологів.

У дослідженні взяли участь 120 вагітних, рандомізованих до групи A та групи B. Пацієнткам у групі A вводили бупівакаїн у дозі 2,5 мг (обсязі 0,5 мл, розведеному до 2 мл) та дексмедетомідин у дозі 20 мкг у 1 мл фізіологічного розчину інтратекально (загальний об'єм 3 мл), а в групі B - бупівакаїн у дозі 2,5 мг (в обсязі 0,5 мл, розведеному до 2 мл) та фентанілу в дозі 15 мг у 1 мл фізіологічного розчину інтратекально (загальний об'єм 3 мл). Основними кінцевими точками дослідження були ефективність аналгезії, метод розродження та результат у новонародженого. Також вивчали швидкість настання та тривалість аналгезії у учасниць дослідження, виразність моторної блокади та побічні ефекти у матері та дитини.

У ході дослідження 108 вагітних (група A: 57; група B: 51) повідомили про достатній рівень аналгезії, при цьому у 74 жінок розродження сталося вагінальним шляхом (група A: 41; група B: 44). Частота фізіологічних вагінальних пологів у групі B була вищою. У групі A було зареєстровано швидше настання аналгезії, яка тривала довше порівняно з групою B (див. таблицю 1).

Розвитку значних побічних ефектів у обох групах дослідження зареєстровано не було. За даними УЗД, було знижено варіабельність серцевого ритму плода. У новонароджених групи A було виявлено низьку частоту серцевих скорочень.

При застосуванні фентанілу для інтратекального введення як додаткового засобу підвищувалася ймовірність розродження вагінальним шляхом. При застосуванні дексмедетомідину для інтратекального введення підвищувалися інтенсивність та тривалість аналгезії.