Метою порівняльного ретроспективного обсерваційного дослідження було вивчення частоти розвитку післяопераційних ускладнень після відкритої хірургічної операції та після лапароскопічної операції при виразці шлунку та ДПК.

У дослідженні взяли участь 250 пацієнтів (190 чоловіків, 60 жінок, середній вік – 54 роки), прооперованих з приводу перфоративної виразки шлунку та ДПК. У дослідження включили пацієнтів, яким під час проведення відкритої хірургічної операції чи лапароскопії провели накладання швів та (або) оментизацію. Дослідники провели збір даних про клінічні, демографічні та інтраопераційні змінні, тривалість перебування в стаціонарі, частоту розвитку ускладнень та рівень смертності. Було проведено порівняльний аналіз традиційного (відкрита операція) та лапароскопічного підходів.

У 52% (129 із 250) випадків використовували відкриту хірургічну операцію, а у 48% (121 з 250) випадків застосовували лапароскопію. У 23 випадках (9%) спостерігалися ускладнення ІІІ-V ступеня за класифікацією Клав'єна-Діндо. Рівень післяопераційної смертності становив 1,2% (3 пацієнти).

У пацієнтів, яким проводили лапароскопічну операцію, спостерігалося статистично значуще скорочення терміну перебування у стаціонарі та менше ускладнень (див. таблицю 1).

У багатофакторній оцінці як незалежні прогностичні фактори післяопераційних ускладнень виступали лапароскопічний підхід, вік і оцінка за шкалою Бойє.

Накладання лапароскопічних швів при операції на перфоративній виразці шлунку та ДПК, яке саме по собі є ефективним та безпечним методом, має помітні переваги, серед яких зниження числа післяопераційних ускладнень та скорочення терміну перебування у стаціонарі. У зв'язку з цим цей підхід можна вважати кращим варіантом при лікуванні перфоративної виразки шлунку та ДПК.