Черезшкірна стимуляція вушних гілок блукаючого нерва при болю: сучасні дані та майбутні напрямки досліджень

Реферати 1 хв 1946

Розмір шрифту

Дата публікації: 24/04/2025

У цьому огляді розглядається застосування черезшкірної стимуляції вушних гілок блукаючого нерва (taVNS) при широкому спектрі больових синдромів, різні методики та стратегії дозування впливу, а також існуючі прогалини в публікаціях.

Дивитися все

Гловні тези

Черезшкірна стимуляція вушних гілок блукаючого нерва може допомогти в полегшенні болю. Однак найважливішими наступними кроками є оптимізація протоколів та оцінка довгострокових результатів.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

Систематичний пошук літератури проводився в чотирьох базах даних — PubMed / Medline (n=24), PsycInfo (n=218), CINAHL (n=114) та Scopus (n=52), — у результаті було виявлено 408 публікацій у літературі, що рецензується. Стратегія пошуку включала такі терміни MeSH як "черезшкірна стимуляція нерва І стимуляція блукаючого нерва" і "черезшкірна стимуляція блукаючого нерва АБО taVNS І біль", з фільтрами, що застосовуються для виявлення клінічних досліджень, результати яких були опубліковані в період з 2204 по 2014 рік.

Результати

Критеріями включення відповідали 26 досліджень. Найчастіше ефективність taVNS вивчали при хронічному болю в попереку, епізодичній мігрені без аури, больових синдромах при ревматоїдному артриті, фіброміалгії, синдромі подразненого кишечника. У різних дослідженнях відзначалася варіабельність з погляду типу пристрою, налаштувань стимуляції, дозування впливу та розміщення електродів.

Ключові прогалини в дослідженнях виявили необхідність стандартизованих протоколів дозування, заходи оцінки точності втручання, оцінки довгострокових результатів та аналіз супутніх симптомів, пов'язаних з болем. Крім того, необхідні подальші дослідження для вивчення результатів у різних соціально-демографічних групах.

Висновок

Нові дані свідчать про те, що taVNS має потенціал як метод лікування болю. Однак необхідні подальші дослідження для вдосконалення терапевтичних протоколів, з'ясування механізмів його дії та оптимізації його клінічного застосування.