Застосування лише АСК у низьких дозах здатне забезпечити зниження частоти розвитку тромбоемболії, пов'язаної з інфекцією, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2. Однак таке зниження може бути статистично незначним у порівнянні із застосуванням тільки еноксапарину (антикоагулянту) або комбінації АСК з еноксапарином. Згідно з даними ретроспективного когортного обсерваційного дослідження, опублікованими в журналі Clinical Drug Investigation, одночасне застосування АСК та еноксапарину є перспективним з точки зору зниження потреби у проведенні штучної вентиляції легень (ШВЛ).

Мета аналізу полягала у визначенні ефективності застосування АСК порівняно з еноксапарином для попередження тромбозу та проведення ШВЛ за даними 225 осіб з підтвердженим діагнозом COVID-19. Для оцінки впливу застосування АСК на частоту розвитку тромбоемболії, а також на частоту випадків, у яких вимагалося проведення ШВЛ, порівняно з еноксапарином було виконано аналіз методом бінарної логістичної регресії. Наперед визначеною основною кінцевою точкою був розвиток тромботичних явищ.

У осіб з коронавірусною інфекцією ризик розвитку тромбоемболічних явищ на фоні прийому лише АСК в низьких дозах (81–162 мг на добу внутрішньо) був нижчим. Однак застосування комбінації АСК та еноксапарину та використання еноксапарину в якості монотерапії забезпечували ефективне зниження частоти розвитку тромбоемболічних явищ (0,5 мг/кг підшкірно (п/к) на добу як профілактичну дозу або 1 мг/кг п/к кожні 12 годин як терапевтичної дози) (відношення шансів (ВШ) - 0,010 та - 0,071 відповідно).

Застосування лише АСК або тільки еноксапарину не супроводжувалося зниженням потреби у проведенні ШВЛ. При цьому одночасне застосування АСК в низьких дозах та еноксапарину було пов'язане зі зниженням частоти проведення ШВЛ (ВШ – 0,032).