Змінити пароль!
Скинути пароль!
Періодична транскраніальна магнітна стимуляція та стимуляція спинного мозку характеризуються стабільною ефективністю з точки зору зниження інтенсивності хронічного болю в підшлунковій залозі та скорочення застосування опіоїдів, тоді як інші методи нейромодуляції забезпечують неоднозначні результати.
Хронічний біль у підшлунковій залозі — один із найважчих типів вісцерального болю, при якому часто відзначаються незадовільна відповідь на лікування та сильна залежність від опіоїдів. Систематичний огляд, проведений Maria F. Andrade та співавт., був спрямований на вивчення потенціалу методів нейромодуляції як альтернативні варіанти лікування хронічного болю в підшлунковій залозі через їхню здатність активувати системи низхідного гальмівного контролю болю. Було проведено пошук у літературі з використанням баз даних Embase, MEDLINE та Центрального Кокрейнівського регістру контрольованих досліджень (CENTRAL) для виявлення досліджень щодо оцінки методів нейростимуляції, які застосовуються при тривалому дискомфорті у підшлунковій залозі.
В огляд включали дослідження, зосереджені на оцінці результатів лікування болю та застосування опіоїдів. Ризик систематичної помилки оцінювали за допомогою шкали Джадада. Результати були згруповані за мішенями нейростимуляції (кора головного мозку, спинний мозок або периферичні нерви) та описані за допомогою якісних категорій, включаючи величину ефектів щодо пов'язаних з болем результатів. В огляд було включено загалом 22 дослідження (1 опитування, 7 рандомізованих клінічних досліджень [РКД] та 14 серій випадків), що налічують 257 добровольців. До найчастіше оцінюваним кінцевим точкам належали інтенсивність болю, що визначається за допомогою візуальної аналогової шкали (ВАШ), числової рейтингової шкали (ЧРШ) та порога сприйняття болю при натисканні, а також обсяг застосування опіоїдів.
Основні результати
Таким чином, встановлено, що пТМС і ССМ є найбільш перспективними методами нейростимуляції при лікуванні хронічного болю в підшлунковій залозі, які мають доведену ефективність. Проте очевидна потреба у надійніших дослідженнях ССМ, зокрема РКД. Відсутність значних результатів застосування СБН і ТСПС свідчить про прогалину у науковій літературі та необхідність подальшого вивчення цих методів. Важливим спостереженням була стійка тенденція до скорочення застосування опіоїдів у багатьох із включених досліджень. Крім того, спостерігалася низька частота розвитку небажаних явищ, що вказує на відносну безпеку цих методів.
Neuromodulation
Effect of Neurostimulation on Chronic Pancreatic Pain: A Systematic Review
Maria F. Andrade та співавт.
Коментарі (0)