Змінити пароль!
Скинути пароль!
Рецидивуючий вульвовагінальний кандидоз залишається поширеним та складним захворюванням у жінок, особливо у пацієнток з цукровим діабетом 2 типу, через його комплексний патогенез та обмежену ефективність довгострокового лікування.
Огляд літератури, опублікований у журналі «Cureus», висвітлює патогенез та клінічне лікування вульвовагінального кандидозу (ВВК) у пацієнток з цукровим діабетом. ВВК - грибкова інфекція, що викликається в основному Candida albicans, вражає приблизно 75% жінок репродуктивного віку, причому у 40-50% спостерігаються рецидиви. Його багатофакторний патогенез включає надмірне зростання колоній гриба, порушення імунної регуляції та взаємодію організму-господаря та навколишнього середовища.
У жінок з цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2) ризик ВВК значно зростає через пригнічення імунітету, спричинене гіперглікемією, зміни вагінальної мікрофлори, а також посилення адгезії грибів та утворення біоплівки. Підвищений рівень глюкози в крові порушує функцію нейтрофілів і сприяє колонізації грибів, що робить жінок, які страждають на діабет, особливо схильними до рецидивуючих інфекцій.
Хоча Candida albicans залишається переважним збудником, інфекції, спричинені іншими видами Candida, такими як Candida glabrata та Candida krusei, стають все більш поширеними серед пацієнток з діабетом, що є великою терапевтичною проблемою через їх знижену сприйнятливість до азольних протигрибкових препаратів, особливо до флуконазолу.
Стандартне втручання при неускладненому ВВК включає одноразовий прийом флуконазолу внутрішньо (150 мг) або місцеве застосування азолів. Однак при рецидивному ВВК (4 або більше епізодів на рік), особливо у жінок з цукровим діабетом, клінічні настанови рекомендують тривалий підтримуючий режим - зазвичай флуконазол 3 дози по 150 мг через кожні 72 години, а потім прийом один раз на тиждень протягом 6 місяців. Проте рецидиви після припинення прийому препарату трапляються часто, особливо у людей із незадовільним глікемічним контролем. Підтвердження діагнозу має вирішальне значення перед початком лікування.
У той час як традиційні методи засновані на мікроскопії та посівах, передові методи діагностики, такі як CHROMagar та MALDI-TOF мас-спектрометрія, дозволяють ідентифікувати збудника на рівні виду, що має вирішальне значення для підбору протигрибкової терапії, особливо коли йдеться про види, що не належать до Albicans. На жаль, такі технології часто недоступні у сільських чи неблагополучних поселеннях Мексики та інших країн Латинської Америки. Ще однією зростаючою проблемою є виникнення резистентності до протигрибкових препаратів, спричинене самолікуванням та використанням безрецептурних азолів.
Нові протигрибкові препарати, такі як отесеконазол (VT-1161), селективний інгібітор CYP51 грибів, є багатообіцяючими з огляду на їх ефективність та зменшену кількість побічних ефектів. Крім того, експериментальні вакцини (наприклад, NDV-3A і PEV7), що впливають на фактори вірулентності Candida, можуть забезпечити довгостроковий захист, особливо для жінок з групи високого ризику. Оптимальне лікування ВВК у жінок з цукровим діабетом потребує комплексного підходу:
Оскільки рецидивний ВВК продовжує погіршувати якість життя і створювати навантаження на системи охорони здоров'я, особливо в країнах з високою поширеністю діабету, таких як Мексика, ключем до подолання цієї тенденції є підвищення обізнаності та науково обґрунтоване лікування.
Cureus
Pathogenesis and Clinical Management of Vulvovaginal Candidiasis in Mexican Diabetic Patients: A Literature Review
Emilio Mondragon Rosas та співавт.
Коментарі (0)