Результати нового дослідження, опубліковані в журналі Human Brain Mapping, вказують, що мішенню терапії есциталопрамом може бути зв'язаність між SCN і VAN, ступінь якої може залежати від змін, що відбуваються в головному мозку під час депресії. Ступінь зв'язаності нейронних мереж на початковому рівні може бути значним прогностичним фактором відповіді на лікування інгібіторами зворотного захоплення серотоніну. Метою дослідження була оцінка впливу антидепресантів на великі нейронні мережі головного мозку, а також вивчення індивідуальних відмінностей відповіді на лікування, які зумовлені нейронними мережами.

У ході дослідження 41 пацієнт з великим депресивним розладом (ВДР), який отримував есциталопрам, та 42 здорових добровольця з контрольної групи, які отримували плацебо, пройшли незалежну оцінку за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії у стані спокою на вихідному рівні та через 12 тижнів лікування. За результатами терапії антидепресантами пацієнтів розділили на категорії з ремісією (ВДРр) та без ремісії (ВДРбр) з урахуванням порогового значення оцінки (<7 балів) за шкалою депресії Гамільтона з 17 пунктів (HAMD).

Для більш чіткого розуміння аналіз великих нейронних мереж та функціональної зв'язаності нейронних мереж у стані спокою виконували з використанням атласу головного мозку людини Brainnetome. Через 12 тижнів у пацієнтів з ВДР, які отримували есциталопрам, підвищився рівень зв'язаності між SCN і VAN. За цим показником стан пацієнтів можна порівняти з показниками здорових добровольців із контрольної групи. Однак ця зміна була відзначена лише у пацієнтів із ВДРр. При цьому після лікування у всіх пацієнтів з ВДР (як із ремісією, так і без ремісії) зберігалося зниження функціональної зв'язаності всередині мережі SCN та мережі пасивного режиму роботи головного мозку (DMN) у стані спокою.

У всіх пацієнтів з депресією ступінь зв'язаності між SCN і VAN на початковому рівні перебував у статистично значущому негативному зв'язку з темпами зниження оцінок за шкалою HAMD. Зниження ступеня функціональної зв'язаності всередині мереж SCN і DMN у стані спокою може бути характерним відхиленням від норми у пацієнтів з ВДР. Отримані в дослідженні результати розширюють уявлення про механізм дії антидепресантів та індивідуальне варіювання відповіді на лікування цими препаратами.