У багатоцентровому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні III фази терапія кеверпразаном у дозі 20 мг характеризувалася сприятливим профілем безпеки і була не менш ефективна порівняно з терапією лансопразолом у дозі 30 мг 1 р/добу з точки зору прискорення загоєння виразки дванадцятипалої кишки. Мета дослідження, проведеного Tan ND і співавт., полягала в оцінці ефективності терапії кеверпразаном порівняно з лансопразолом для зменшення виразності симптомів виразки дванадцятипалої кишки. Загалом 360 пацієнтів з діагностованою активною виразкою дванадцятипалої кишки були рандомізовані у співвідношенні 1:1 на отримання кеверпразану (20 мг) або лансопразолу (30 мг) протягом 6 тижнів.

Основною кінцевою точкою була оцінка частоти загоєння виразки дванадцятипалої кишки через 6 тижнів, а додаткові кінцеві точки включали оцінку безпеки лікування, зниження виразності симптомів та частоту загоєння виразки дванадцятипалої кишки через 4 тижні. Згідно з результатами аналізу повного набору даних, сукупна частота загоєння через 6 тижнів склала 94,4% (170 з 180 пацієнтів) при застосуванні кеверпразану і 93,3% (166 з 178 пацієнтів) при застосуванні лансопразолу, тобто відмінність була невеликою і становила 1,2%.

Аналогічним чином, через 4 тижні частота загоєння склала 83,9% (151 із 180 пацієнтів) при застосуванні кеверпразану та 80,3% (143 із 178 пацієнтів) при застосуванні лансопразолу. За результатами аналізу у популяції пацієнтів, які завершили дослідження без суттєвих відхилень від протоколу, частота загоєння через 6 тижнів у групах застосування кеверпразану та лансопразолу склала 98,2 % (163 із 166 пацієнтів) та 97,6 % (163 із 167 пацієнтів) відповідно, тобто відмінність була невеликою і склала 0,6%. З іншого боку, частота загоєння через 4 тижні склала 86,8% (144 із 166 пацієнтів) та 85,6% (143 із 167 пацієнтів) при застосуванні кеверпразану та лансопразолу відповідно.

Ці результати свідчать, що терапія кеверпразаном не менш ефективна порівняно з терапією лансопразолом з точки зору частоти загоєння виразки дванадцятипалої кишки як через 4, так і через 6 тижнів лікування. Частота розвитку небажаних явищ, що виникли під час лікування, у групах була порівнянною. Отже, терапія кеверпразаном є перспективним методом лікування кислотозалежних захворювань, що потребують активного зниження кислотності.