Змінити пароль!
Скинути пароль!
Ожиріння, але не надмірна маса тіла, суттєво погіршує відповідь на гіпоурикемічну терапію на основі фебуксостату у чоловіків із подагрою.
У проспективному когортному дослідженні, проведеному Zan Cheng та співавт. (Zan Cheng et al.), було встановлено, що ожиріння помітно знижує ймовірність досягнення цільових рівнів сечової кислоти (СК) у сироватці у чоловіків з подагрою, які отримували фебуксостат. У дослідженні, в якому взяли участь 633 дорослі чоловіки з діагнозом подагра, вивчалося, як категорії індексу маси тіла (ІМТ) – нормальна маса тіла, надмірна маса тіла та ожиріння – впливають на відповідь на гіпоурикемічну терапію (ГУТ).
Щоб забезпечити сумісність, учасники у трьох групах ІМТ були підібрані за віком, тривалістю подагри та вихідними рівнями СК у сироватці. Усі пацієнти отримували фебуксостат протягом 12 тижнів із титруванням добової дози від 20 мг до 40 мг. Дослідники оцінювали частку пацієнтів, які досягли цільового рівня СК у сироватці менше 6,0 мг/дл, та відстежували частоту загострень подагри. Частка учасників, які досягли рівня МК у сироватці < 6,0 мг/дл у групі з ожирінням, була значно нижчою, ніж у групах з надмірною та нормальною масою тіла, при цьому між групами з надлишковою та нормальною масою тіла на 12-му тижні помітна різниця була відсутня (таблиця 1):
Однак різниця у досягненні цільових рівнів СК між пацієнтами з надмірною та нормальною масою тіла не була статистично значущою. Подальший аналіз з використанням регресії Кокса підтвердив, що вищий ІМТ незалежно асоціювався з меншою ймовірністю досягнення цільового рівня СК. Зокрема, кожне збільшення ІМТ на одну одиницю знижувало ймовірність досягнення мети (відношення ризиків [ВР] = 0,92, 95% довірчий інтервал [ДІ]: 0,89–0,96, P < 0,001), навіть після врахування факторів, що втручаються, шляхом підбору відповідних пар.
Крім того, на підставі аналізу з використанням обмежених кубічних сплайнів встановлено лінійний зворотний зв'язок між ІМТ та ймовірністю досягнення цільового рівня СК без ознак нелінійності (P > 0,05). З точки зору безпеки, як у пацієнтів з ожирінням, так і у пацієнтів з надмірною масою тіла спостерігалася більша сукупна частота загострень подагри в період лікування порівняно з учасниками з нормальною масою тіла (P < 0,05). Отримані дані свідчать, що ожиріння, але не просто надлишкова маса тіла, негативно впливає ефективність фебуксостата у зниженні рівня сечової кислоти в чоловіків з подагрою. Ці результати наголошують на необхідності врахування маси тіла лікарями при виборі та оптимізації стратегій лікування подагри.
Rheumatology
Obesity reduces the urate-lowering efficacy among patients with primary gout: a prospective cohort study
Zan Cheng та співавт.
Коментарі (0)