Згідно з результатами недавнього дослідження, опублікованими в журналі Spine, внутрішньовенне введення кеторолаку стало перспективним компонентом протоколів прискореного відновлення після операції (ERAS) завдяки його вираженій ефективності щодо скорочення вживання опіоїдів, покращення контролю болю в перший післяопераційний день та скорочення тривалості госпіталізації без підвищення частоти розвитку ускладнень чи псевдоартрозів.

Мета цього рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження, проведеного Sravisht Iyer та співав., полягала в оцінці впливу внутрішньовенного введення кеторолаку (В/В-K) порівняно з внутрішньовенним введенням плацебо (В/В-П) та внутрішньовенним введенням ацетамінофену (В /В-A). У дослідження були включені пацієнти віком від 18 до 75 років, які перенесли 1-2-рівневий поперековий спондилодез. Пацієнтів, які отримували опіоїди протягом тривалого часу, курців та осіб із протипоказаннями до будь-якого з методів лікування, використаних у цьому дослідженні, виключали.

У дослідженні використовували схему блокової рандомізації, при цьому учасники, персонал лікарні та дослідники не були обізнані про призначене лікування. Після поперекового спондилодезу пацієнтів рандомізували до однієї з наступних груп:

Група В/В-K: пацієнти отримували препарат у дозі 15 мг (у віці > 65 років) або 30 мг (у віці < 65 років) кожні 6 годин протягом 48 годин
Група В/В-А: пацієнти отримували препарат у дозі 1000 мг кожні 6 годин
Група В/В-П: пацієнти отримували фізіологічний розчин кожні 6 годин протягом 48 годин

Ключові показники включали демографічні та хірургічні характеристики, споживання опіоїдів (в еквівалентах морфіну в міліграмах), тривалість госпіталізації та побічні ефекти, пов'язані із застосуванням опіоїдів. Ключовим результатом, що представляє інтерес, було споживання опіоїдів у стаціонарі протягом перших 72 годин. В аналіз, що виконується з припущення, що всі пацієнти отримали призначене лікування (ITT-аналіз), були включені дані 171 пацієнта, середній вік яких склав 57,1 років. У групі В/В-К спостерігалося статистично значуще нижче споживання опіоїдів через 72 години (173 ± 157 мг) в порівнянні з групами В/В-А (255 ± 179 мг) і В/В-Р (299 ± 179) (Р==0,000).

За результатами ITT-аналізу В/В-К було ефективніше, ніж В/В-А (р = 0,025) та В/В-Р (р = 0,000) з точки зору зменшення споживання опіоїдів, але різниця з В/В-А не була статистично значущою. Крім того, за результатами ITT-аналізу, у пацієнтів, які отримували В/В-K, відзначалися статистично значуще нижча частота розвитку болю максимального (р = 0,004), мінімального (р = 0,001), середньої (р = 0,001) інтенсивності та поточної болі (р = 0,002) у перший післяопераційний день, а статистично значуще скорочення тривалості госпіталізації (р = 0,009) порівняно з пацієнтами, які отримували В/В-Р. Щодо побічних ефектів, пов'язаних із застосуванням опіоїдів, обсягу дренажу, клінічної ефективності або частоти зрощування статистично значимих відмінностей виявлено не було.