Згідно з результатами дослідження, опублікованими в журналі The Journal of Bone and Mineral Research, ромосозумаб в порівнянні з алендронатом забезпечує статистично значуще підвищення міцності і маси кістки в поперековому відділі хребта у жінок з постменопаузальним остеопорозом. Результати дослідження III фази ARCH вказують, що терапія ромосозумабом протягом одного року з подальшим прийомом алендронату приводила до більшого збільшення мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) в ділянці, що сканується і більш виразного зниження ризику переломів, ніж монотерапія алендронатом.

Показник МЩКТ пов'язаний з міцністю кістки, однак він не покриває всі визначальні чинники міцності кістки, на які по-різному можуть впливати антиостеопоротичні препарати. Таким чином, дослідники вивчили зміни міцності кістки, об'ємну мінеральну щільність поперекового відділу хребта (ОМЩК), кількість мінералізованої кісткової тканини (КМК) і обсяг кісток під впливом ромосозумаба в порівнянні з алендронатом в підгрупі пацієнтів дослідження ARCH. Для оцінки використовували кількісну комп'ютерну томографію (ККТ) і кінцевоелементний аналіз (КЕА).

У дослідженні ARCH 4093 жінки з остеопорозом тяжкого ступеня і патологічними переломами кісток в постменопаузі отримували ромосозумаб в дозі 210 мг підшкірно (n = 2046) один раз на місяць або алендронат у дозі 70 мг всередину один раз на тиждень (n = 2047) протягом 12 місяців. Потім продовжували відкрите лікування алендронатом в дозі 70 мг всередину один раз на тиждень протягом ≥12 місяців. У підгрупу ККТ / КЕА включили 90 пацієнтів (41 з групи алендронату, 49 з групи ромосозумаба).

Для визначення змін загальної, кортикальної і трабекулярної ОМЩК поперекового відділу хребта досліджували сканограми ККТ на вихідному рівні, через 6, 12 і 24 місяці. Міцність кістки оцінювали за допомогою КЕА. Також вивчали зміни МЩКТ, обсягу кістки і КМК. Ромосозумаб в порівнянні з алендронатом приводив до більш виразного збільшення кортикальної, трабекулярної і загальної КМК і ОМЩК поперекового відділу хребта через 12 і 6 місяців зі збереженням цього збільшення при переході на алендронат протягом 24 місяців.

Ці поліпшення супроводжувалися виразним поліпшенням показників міцності кістки за даними КЕА. Встановлено, що велика частина новоствореної кістки накопичується в кортикальному відділі, при цьому терапія ромосозумабом забезпечує більш високий абсолютний приріст КМК. Отримані результати узгоджуються з даними про більш виразне зниження ризику перелому хребців при застосуванні ромосозумаба в порівнянні з алендронатом в дослідженні ARCH, і дали розуміння структурних детермінант цього диференційованого терапевтичного ефекту.