Згідно з результатами дослідження, опублікованими в журналі Sleep Medicine Reviews, антагоністи орексинових рецепторів (АОР) ефективніше бензодіазепіноподібних препаратів збільшують час до пробудження після початку сну (WASO) і підвищують ефективність сну (SE), а також перевищують агоністи мелатонінових рецепторів у період сну (SL), SE та WASO у дорослих з безсонням. Мета дослідження полягала в оцінці та порівнянні ефективності та переносимості декількох лікарських препаратів для лікування безсоння.

У мережевий метааналіз та систематичний огляд були включені дані про дорослих пацієнтів з первинним безсонням, які брали участь у плацебо-контрольованих та прямих порівняльних рандомізованих контрольованих дослідженнях з оцінки 20 лікарських препаратів. Було проаналізовано дані семи реєстрів досліджень та восьми баз даних. Як основні кінцеві точки оцінювали випадки відміни терапії через розвиток небажаних явищ, WASO і SL, а як додаткові кінцеві точки — небажані лікарські реакції, якість сну (SQ), SE і загальну тривалість сну (TST).

Для визначення об'єднаної стандартизованої середньої різниці або відношення шансів поряд з 95% байєсівськими довірчими інтервалами виконали парний та мережевий метааналіз із випадковими ефектами. Відмінності в результатах досліджень оцінювали за допомогою аналізу чутливості та аналізу за підгрупами. Для оцінки достовірності доказів використовували критерії системи розробки, оцінки та експертизи ступеня обґрунтованості клінічних рекомендацій (GRADE). Усього було виявлено 22538 записів, при цьому в аналіз було включено 69 досліджень за участю 17319 пацієнтів.

АОР виявилися ефективнішими за плацебо та бензодіазепіноподібні препарати за показниками WASO та SE. АОР також були більш ефективними, ніж агоністи мелатонінових рецепторів (АМР) за показниками SL, WASO та SE. АОР демонстрували найкращі результати за показниками SL (поверхня під кривою сукупного ранжирування (SUCRA): 0,84), SE (0,96), WASO (0,93) та TST (0,86). АОР лемборексант і даридорексант були ефективнішими за плацебо за такими показниками, як TST, WASO і SL, і краще переносилися. Бензодіазепіноподібні препарати характеризувалися більш високим ризиком для безпеки, але були ефективнішими за плацебо за показниками SE, TST, WASO і SL.

Залеплон та есзопіклон були ефективнішими за плацебо за показниками TST та SQ. АМР можуть бути ефективними та безпечними в лікуванні порушень засипання, але віддалені побічні ефекти всіх зазначених препаратів невідомі. Таким чином, препарати для лікування безсоння розрізняються за ефективністю та переносимістю.