У виданні American Journal of Health-System Pharmacy були опубліковані результати нещодавнього ретроспективного одноцентрового когортного дослідження. Вони підтвердили збільшення використання седативних препаратів у пацієнтів в критичному стані з COVID-19 відповідно до рекомендацій по використанню седативної терапії у пацієнтів в критичному стані.

Aditi Balakrishna і співавт. провели це дослідження, щоб оцінити використання седативних препаратів у 86 пацієнтів в критичному стані з COVID-19, що знаходилися на ШВЛ.

В рамках дослідження оцінювали регулярність застосування, дозу, комбінацію препаратів і тривалість прийому седативних препаратів у порівнянні з опублікованими рекомендаціями по седації пацієнтів в критичному стані. Також оцінювали наявність зв'язку між дозами, числом використовуваних лікарських препаратів, вихідними характеристиками пацієнтів і маркерами запалення.

Часто використовуваною в якості терапії першої лінії була комбінація пропофолу і гідроморфону, причому пропофол застосовували приблизно у 100% пацієнтів і гідроморфон - у 88%. У перші 10 днів дози седативних і аналгетичних препаратів збільшували відповідно до опублікованих рекомендацій щодо доз пропофолу (48% пацієнтів), гідроморфону (38%), кетаміну (32%), дексмедетомідіну (29%) і мідазоламу (7,7%).

На другий день у кожного пацієнта відзначали збільшення динаміки одночасного введення седативних і аналгетичних препаратів, при цьому більш ніж 50% пацієнтів потребували трьох або більше препаратів. До даної групи належали: пацієнти молодшого віку з підвищеними індексом маси тіла, концентрацією феритину і лактатдегідрогенази і більш низькими значеннями PaO2: FIO2 (відношення парціального тиску кисню в артеріальній крові до частки вдихуваного кисню); і пацієнти, яким була показана нервово-м'язова блокада.

Таким чином, у пацієнтів з коронавірусною інфекцією в критичному стані, яким потрібна штучна вентиляція легенів, відзначали більш високий рівень споживання седативних препаратів.