EN UA

НАУКА

Вплив інтраопераційної таргетного інфузійного протоколу та передопераційного вуглеводного навантаження при хірургічних втручаннях на ШКТ у пацієнтів похилого віку

НАУКА
Клінічні Дослідження
4 хв. читати
26 липня, 2021

ГОЛОВНІ ТЕЗИ

Використання передопераційного вуглеводного навантаження та оптимізація інтраопераційного інфузійного протоколу призводили до статистично значущого поліпшення функції кишечника та зниження ризику розвитку післяопераційних ускладнень у популяції пацієнтів похилого віку, які перенесли хірургічне втручання на шлунково-кишковому тракті.

Вплив інтраопераційної таргетного інфузійного протоколу та передопераційного вуглеводного навантаження при хірургічних втручаннях на ШКТ у пацієнтів похилого віку

Анотація

Передумови до проведення дослідження

Пацієнти похилого віку ( 65 років) більш схильні до розвитку широкого спектру супутніх психічних та фізичних порушень, а також побічних ефектів терапії. Медичні працівники, зокрема анестезіологи, повинні враховувати ці фактори перед проведенням будь-яких хірургічних втручань. Літній вік – це важливий фактор ризику, що значно підвищує ризик розвиток ускладнень та смерті після будь-якого хірургічного втручання. Крім того, у пацієнтів похилого віку частіше виникають такі небажані явища, як гіповолемія, зневоднення та гемодинамічна нестабільність, спричинена тривалим голодуванням.

Інтраопераційна гіповолемія відповідно призводить до тяжких післяопераційних ускладнень (наприклад, аритмій та артеріальної гіпотензії), а гіперволемія – до набряку легень, неспроможністі анастомозу, інфекції та навіть до смертельного результату. Пацієнту може завдавати шкоди як надмірна, так і недостатня інфузійна терапія. Вікове зниження функцій органів та вікові складності, пов'язані з коригуванням передопераційного рідинного навантаження, також підвищують ризик смертельного результату після операції у пацієнтів похилого віку.

Головною метою передопераційної інфузійної терапії є профілактика зневоднення та гіповолемії перед введенням анестезії. У зв'язку з цим, згідно з різними клінічними рекомендаціями щодо прискореної реабілітації після хірургічного втручання (ERAS), за дві години до операції показане пероральне застосування вуглеводного навантаження (200 мл). Це може знизити частоту розвитку післяопераційних ускладнень, таких як ранова інфекція, післяопераційна нудота та блювання. Регулярна оцінка гемодинамічних показників (частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, тощо) часто нездатна забезпечити точне відстеження змін об'єму крові.

Таргетний інфузійний протокол (ТІП) контролює більше специфічних гемодинамічних змінних (наприклад, варіації систолічного об'єму кровотоку та пульсового тиску крові), що більш чутливі до гіповолемії і, отже, дозволяє медичним працівникам оптимально титрувати попереднє навантаження та введення інотропних препаратів. У систематичних оглядах було встановлено, що використання ТІП скорочує тривалість госпіталізації та знижує частоту розвитку післяопераційних ускладнень на 20–50 %.

Лише кілька досліджень вивчали ефективність застосування передопераційного вуглеводного навантаження у комбінації з інтраопераційним ТІП у пацієнтів похилого віку. У цьому дослідженні оптимізували рідинне навантаження у пацієнтів похилого віку шляхом використання гемодинамічних показників (серцевого індексу, СІ, варіації систолічного об'єму кровотоку, середнього артеріального тиску) та, введення вазоактивних препаратів за необхідності. За оцінками, передопераційне вуглеводне навантаження та інтраопераційний ТІП з контролем гемодинамічних показників здатні скорочувати час післяопераційної госпіталізації та знижувати частоту розвитку післяопераційних ускладнень у пацієнтів похилого віку, які перенесли відкрите хірургічне втручання на ШКТ.


ОБГРУНТУВАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Вплив комбінації ТІП та передопераційного вуглеводного навантаження на розвиток післяопераційних ускладнень у пацієнтів похилого віку залишався невизначеним, що стало підставою для проведення даного рандомізованого контрольованого дослідження.


МЕТА

У дослідженні вивчили відносний вплив передопераційного вуглеводного навантаження та інтраопераційного ТІП на клінічні результати у пацієнтів похилого віку після хірургічного втручання на ШКТ порівняно зі стандартною інфузійною терапією (СІТ).

Методологія

КІНЦЕВІ ТОЧКИ ДОСЛІДЖЕННЯ

  • Основною кінцевою точкою було порівняння частоти розвитку ускладнень між групами лікування.
  • Додаткові кінцеві точки включали оцінку післяопераційних результатів: часу до першого відходження газів, часу до першого прийому їжі, частоти госпіталізації після операції, витрат на госпіталізацію, частоти надходження у відділення інтенсивної терапії та післяопераційної смертності. 

Результати