Змінити пароль!
Скинути пароль!
В рамках рандомізованого клінічного дослідження порівнювали ефективність терапії з використанням високопоточної назальної канюлі (ВПНК) та неінвазивної вентиляції легень (НІВЛ) при лікуванні дітей (молодше 2 років) з діагнозом бронхіоліт, у яких розвинулося порушення дихання.
Терапія з використанням високопоточної назальної канюлі не поступається ефективності неінвазивної вентиляції легень у немовлят з бронхіолітом, які зазнають порушення дихання легкого або середнього ступеня тяжкості, забезпечуючи при цьому такі переваги, як зниження тривалості штучної вентиляції легень, тривалості госпіталізації та застосування.
В рамках рандомізованого клінічного дослідження порівнювали ефективність терапії з використанням високопоточної назальної канюлі (ВПНК) та неінвазивної вентиляції легень (НІВЛ) при лікуванні дітей (молодше 2 років) з діагнозом бронхіоліт, у яких розвинулося порушення дихання.
До дослідження включали дітей без хронічних захворювань, госпіталізованих з приводу бронхіоліту, у яких розвинулося порушення дихання (оцінка за шкалою Вуда - Даунса - Ферреса < 8). Пацієнтів рандомізували до груп застосування ВПНК та НІВЛ (двофазний позитивний тиск у дихальних шляхах (BiPAP)) за допомогою запечатаного конверту. У цьому відкритому одноцентровому дослідженні не меншої ефективності і вимірювали основні показники життєдіяльності, фракцію кисню, що вдихається (FiO2), оцінку за шкалою Вуда — Даунса — Ферреса і параметри ВПНК/НІВЛ протягом 96 годин після початку терапії.
Пацієнти, у яких, незважаючи на початкову терапію, розвинулося порушення дихання, були інтубовані, причому перехід на іншу терапію не допускався. Основною кінцевою точкою була потреба у проведенні інвазивної штучної вентиляції легень. Додаткові кінцеві точки включали оцінку рівня смертності, використання седації, тривалість інвазивної штучної вентиляції легень та тривалість госпіталізації (у дитячому відділенні інтенсивної терапії (ДІТ) та лікарні).
Загалом у кожну групу було включено 126 дітей (група НІВЛ — 126 із 132 рандомізованих пацієнтів, 6 пацієнтів було виключено; група ВПНК — 126 із 136 рандомізованих пацієнтів, 10 пацієнтів було виключено). Медіана віку склала 2,5 місяці у групі НІВЛ та 3 місяці у групі ВПНК. Найбільш поширеним вірусом в обох групах був респіраторно-синцитіальний вірус (РСВ; 72% у групі НІВЛ у порівнянні з 71,4% у групі ВПНК).
Слід зазначити, що інтубація знадобилася 37 дітям у групі НІВЛ та 29 дітям у групі ВПНК (29 % порівняно з 23 %). При порозі не меншої ефективності 15% з використанням критерію Фаррінгтона - Меннінга було виявлено різницю в 6,3% на користь ВПНК. Виражених відмінностей у тривалості перебування у ДІТ чи тривалості седації не спостерігалося. Однак у групі ВПНК було відзначено зниження потреби у седації, тривалості госпіталізації та тривалості інвазивної штучної вентиляції легень.
У дітей з діагностованою гострою дихальною недостатністю, що розвинулася внаслідок бронхіоліту, терапія з використанням ВПНК не поступалася за ефективністю НІВЛ.
BMC Pediatrics
Comparison between high-flow nasal cannula (HFNC) therapy and noninvasive ventilation (NIV) in children with acute respiratory failure by bronchiolitis: a randomized controlled trial
Ana Carolina Etrusco Zaroni Santos та співавт.
Коментарі (0)