Змінити пароль!
Скинути пароль!
Подвійна антитромбоцитарна терапія (ПАТТ), комбінація аспірину та інгібітора P2Y12 залишається стандартом лікування для пацієнтів, які перенесли черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) з використанням стентів з медикаментозним покриттям.Подвійна антитромбоцитарна терапія (ПАТТ), комбінація аспірину та інгібітора P2Y12 залишається стандартом лікування для пацієнтів, які перенесли черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) з використанням стентів з медикаментозним покриттям.
У пацієнтів, які перенесли черезшкірне коронарне втручання, монотерапія тикагрелором після короткострокової подвійної антитромбоцитарної терапії значно знижує частоту тяжких небажаних серцево-судинних і цереброваскулярних явищ, великих кровотеч, смертність від будь-яких причин і смертність від ускладнень серцево-судинних захворювань без підвищення частоти ішемічних ускладнень.
Подвійна антитромбоцитарна терапія (ПАТТ), комбінація аспірину та інгібітора P2Y12 залишається стандартом лікування для пацієнтів, які перенесли черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) з використанням стентів з медикаментозним покриттям. Однак оптимальна тривалість ПАТТ залишається предметом дискусій, оскільки лікарям доводиться зіставляти користь зниження ризику розвитку ішемічних ускладнень з ризиком кровотечі.
Мета даного дослідження полягала в оцінці ефективності та безпеки переходу на монотерапію тикагрелором після короткострокового курсу ПАТТ (від 1 до 3 місяців) порівняно з продовженням довгострокової ПАТТ, з акцентом на великі кровотечі та серцево-судинні наслідки.
Пошук рандомізованих контрольованих досліджень (РКД), у яких короткострокову ПАТТ із наступною монотерапією тикагрелором порівнювали з довгостроковою ПАТТ, був проведений у Кокрейнівській бібліотеці, Embase та PubMed. Кінцеві точки, що оцінюються в даному систематичному огляді та метааналізі, включали смертність, інсульт, велику кровотечу, важкі небажані серцево-судинні та цереброваскулярні явища (MACCE), тромбоз стенту та інфаркт міокарда. Для оцінки відношення ризиків (ВР) з 95% довірчими інтервалами (ДІ) використовували модель випадкових ефектів.
Усього було включено 5 РКД за участю 32 393 пацієнтів. Порівняно з продовженням ПАТТ монотерапія тикагрелором значно знижувала ризик розвитку MACCE (ВР: 0,88) та великої кровотечі (ВР: 0,53). Також вона призвела до значного зниження смертності від будь-яких причин (ВР: 0,82) та смертності від ускладнень серцево-судинних захворювань (ВР: 0,68). В обох групах частота розвитку інсульту, тромбозу стенту та інфаркту міокарда була однаковою. Слід зазначити, що у групі монотерапії тикагрелором загальна частота небажаних клінічних явищ була на 27% нижче (ВР: 0,73).
Монотерапія тикагрелором після короткострокового курсу ПАТТ ефективно знижувала частоту великих кровотеч без негативного впливу на безпеку для серцево-судинної системи. Ця стратегія може бути особливо корисною для пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі, пропонуючи збалансований підхід до антитромбоцитарної терапії після ЧКВ. Необхідні подальші дослідження для визначення найбільш відповідної тривалості ПАТТ у різних популяціях пацієнтів, особливо у пацієнтів із високим ризиком розвитку ішемії.
American Journal of Cardiology
Effectiveness and Safety of Ticagrelor Monotherapy After Short-Duration Dual Antiplatelet Therapy in PCI Patients: A Systematic Review and Meta-Analysis
Giulia Alagna і співавт.
Коментарі (0)