Результати використання римегепанту для лікування гострих мігреневих нападів у реальній клінічній практиці

Реферати 2 хв 1987

Розмір шрифту

Дата публікації: 21/04/2025

Дивитися все

Гловні тези

У реальній клінічній практиці римегепант (при дозі 75 мг) ефективно усуває напад мігрені. У 44,7% пацієнтів біль зникає через 2 години, крім того, препарат добре переноситься, а його використання супроводжується переважно легкими побічними ефектами.

Передумови до проведення дослідження

Рімегепант, інноваційний пероральний антагоніст рецептора пептиду, пов’язаного з геном кальцитоніну (CGRP), нещодавно був схвалений для лікування гострих нападів мігрені. Хоча його переваги вже були підтверджені в рандомізованих клінічних дослідженнях (РКД), ефективність і переносимість препарату в рутинній клінічній практиці залишалися невивченими. Перспективне багатоцентрове дослідження GAINER поставило на меті подолати цю прогалину шляхом дослідження терапії рімегепантом у рутинній клінічній практиці.

Методологія

Учасникам дослідження було рекомендовано використовувати рімегепант 75 мг (ородисперсні таблетки) для лікування одного епізоду мігрені. Пацієнти фіксували характеристики нападу мігрені в спеціальний щоденник на початковому етапі та далі з інтервалом у 30 хвилин до 2 годин після прийому препарату, після чого через 24 години були обстежені. Дослідження, проведене у 16 центрах лікування головного болю, оцінило два ключові показники: (i) відсутність болю через 2 години після прийому та (ii) побічні ефекти, що виникли під час лікування.

Результати

У цьому дослідженні взяли участь 103 пацієнти з мігренню (74,8% жінок, середній вік 44,4 роки), включаючи 24,3% із хронічною мігренню, з яких 44,0% мали супутній сильний головний біль від надмірного використання анальгетиків (абузусний біль). Пацієнти когорти повідомляли про середній прийом 2,7 препаратів для профілактики мігрені та в середньому 9,6 днів мігрені на місяць. На момент прийому рімегепанту 40,8% учасників вважали напад мігрені тяжким.

Зникнення болю через 2 години було досягнуто у 44,7% (46/103) учасників. Початкова інтенсивність болю не мала суттєвого впливу на цей результат (p = 0,316), але раннє застосування (протягом 1 години після початку нападу) було пов'язане з вищою частотою терапевтичної відповіді (p = 0,032). Легкі побічні ефекти спостерігалися у 15,5% учасників (16/103), - переважно втома (n = 6), шлунково-кишкові розлади (n = 6), надмірна сонливість (n = 4) та тимчасове когнітивне порушення (n = 3). У 85,4% випадків (88/103) переносимість оцінювалася як хороша або відмінна.

Висновок

Отримані дані підтвердили потенціал римегепанту як препарату для лікування гострих нападів мігрені у реальній клінічній практиці, включаючи епізодичну або хронічну мігрень, мігрень від зловживання ліками (абузусна мігрень) та за неефективності кількох профілактичних препаратів у анамнезі.