Оцінка взаємозв'язку між терапією H. pylori, надмірною масою тіла, іншими антропометричними показниками і розвитком ерозивного езофагіту була додатковою метою дослідження HEROES-GERD, в якому вивчали вплив терапії H. pylori на симптоми функціональної диспепсії.

До вибірки включили пацієнтів з позитивною реакцією на H. pylori і функціональною диспепсією. План дослідження передбачав ендоскопію верхніх відділів шлунково-кишкового тракту і вимірювання антропометричних показників пацієнтів на початку дослідження і через 12 місяців. На момент включення в дослідження в учасників не було симптомів рефлюксу або езофагіту. Пацієнтів рандомізували в групу застосування антибіотика (омепразол, амоксицилін і кларитроміцин; n = 201) і контрольну групу (омепразол в комбінації з плацебо; n = 203). В якості основних кінцевих точок розглядали розвиток езофагіту в період 12 місяців з дати рандомізації і зв'язок цієї події з індексом маси тіла і іншими антропометричними показниками. Аналіз проводили по групах.

Всього в дослідження включили 404 пацієнта (середній вік: 46,1 року). Частка пацієнтів, у яких в період спостереження тривалістю 12 місяців був діагностований ендоскопічно підтверджений езофагіт, в контрольній групі склала 9,4% (19/203), а в групі застосування антибіотиків - 10,9% (22/201). Показник NNH (число пацієнтів, яких треба було пролікувати, щоб отримати один випадок ерозивного езофагіту) становив 67.

На початку дослідження у 94% (380/404) учасників виконали вимірювання антропометричних показників. Частки учасників, у яких на початку дослідження зафіксована або не була зафіксована збільшена окружність талії, склали 15,4% (24/156) і 6,7% (15/224) відповідно. Серед осіб з нормальною і надлишковою масою тіла частота розвитку езофагіту, вперше діагностованого в період спостереження тривалістю 12 місяців, становила 6,0% (10/167) і 13,6% (29/213) відповідно. Згідно з підсумками аналізу методом логістичної регресії, збільшена окружність талії і високий індекс маси тіла незалежно пов'язані з підвищеним ризиком розвитку нового езофагіту, а терапія H. pylori не має такого зв'язку (відношення шансів: 2,88).

Інфекція, спричинена H. pylori, не є основним фактором ризику розвитку рефлюкс-езофагіту в популяції осіб з функціональною диспепсією. Однак підвищений індекс маси тіла, пов'язаний з супутнім збільшенням об'єму талії (комбіновані чинники ризику ГЕРХ), в значній мірі пов'язаний з розвитком виразкового езофагіту.

Ерадикаційна терапія H. pylori у пацієнтів з супутньою функціональною диспепсією не сполучена з підвищеним ризиком розвитку ерозивного езофагіту.