Результати нового дослідження вказують, що у курців із збереженою функцією легень та наявністю респіраторних симптомів застосування бронходилататорів є неефективним. Мета цього дослідження полягала у вивченні впливу бронходилататорів на стан схильних до впливу тютюну осіб із збереженою функцією легень та наявністю симптомів.

Учасники дослідження із збереженою функцією легень за даними спірометрії (відношення об'єму форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1) до форсованої життєвої ємності легень (ФЖЕЛ) ≥0,70 та ФЖЕЛ ≥70 % від очікуваного значення після застосування бронходилататора), наявністю симптомів з боку респіраторної системи, на що вказувала загальна кількість балів в оцінному тесті ХОЗЛ (COPD Assessment Test) не менше 10 (оцінка в цьому тесті може змінюватись від 0 до 40 балів, при цьому більш високий бал відповідає більш виразним симптомам), і анамнезом куріння як мінімум 10 пачко-років були рандомізовані в групи на одержання індакатеролу (у дозі 27,5 мкг) у комбінації з глікопіролатом (у дозі 15,6 мкг) або плацебо двічі на добу протягом 12 тижнів.

Основною кінцевою точкою було покращення оцінки за респіраторним опитувальником лікарні Святого Георгія (SGRQ) мінімум на 4 бали (оцінка в цьому опитувальнику може варіювати від 0 до 100 балів, причому більш високі оцінки вказують на більш виразне погіршення стану здоров'я) через 12 тижнів, з відсутністю неефективності лікування (яке визначали як посилення симптомів з боку нижніх дихальних шляхів з призначенням інгаляційних бронходилататорів тривалої дії, глюкокортикоїдів або антибіотиків для їх купірування).

У ході дослідження рандомізацію пройшли 535 учасників. За даними модифікованої популяції для аналізу, що виконується з припущення, що всі пацієнти отримали призначене лікування (ITT-вибірка, n = 471), зниження оцінки за опитувальником SGRQ мінімум на 4 бали було виявлено у 144 з 244 учасників (59,0 %) у групі плацебо та у 128 із 227 учасників (56,4 %) у групі активного лікування (різниця -2,6 процентних пункти; скориговане відношення шансів 0,91). Середня зміна об'єму вдиху склала 0,02 літра у групі плацебо та 0,12 літра у групі активного лікування. Середня зміна значень ОФВ1 у відсотках від очікуваної величини становила -0,09 процентних пунктів у групі плацебо та 2,48 процентних пунктів у групі активного лікування.

У групі активного лікування та групі плацебо було зареєстровано розвиток 4 та 11 значущих небажаних явищ відповідно; згідно з зробленими висновками, жодна з них не була можливо пов'язана з активним лікуванням або застосуванням плацебо. У схильних до впливу тютюну осіб з наявністю симптомів з боку респіраторної системи лікування інгаляційними двокомпонентними бронходилататорами не забезпечило зниження виразності симптоматики.