Вплив терапії бенралізумабом на зниження кількості еозинофілів при еозинофільному езофагіті

Новини медицини 2 хв 1213

Розмір шрифту

Дата публікації: 19/09/2024

Що нового?

Застосування бенралізумабу викликає значне зниження кількості еозинофілів у пацієнтів з еозинофільним езофагітом, але не призводить до вираженого поліпшення стану дисфагії.

У недавньому рандомізованому подвійному сліпому дослідженні, проведеному Marc E. Rothenberg та співавт., вивчали питання про те, чи може терапія бенралізумабом, моноклональним антитілом до альфа-субодиниці рецептора до людського інтерлейкіну-5, що зменшує кількість еозинофілів, забезпечити полегшення при еозинофільному езофагіті. У цьому плацебо-контрольованому дослідженні III фази 211 пацієнтів віком від 12 до 65 років з активним еозинофільним езофагітом рандомізували до груп застосування бенралізумабу в дозі 30 мг (n = 104) або плацебо (n = 107) 1 раз на 4 тижні.

У ході дослідження оцінювали гістологічну відповідь (≤ 6 еозинофілів у полі зору при великому збільшенні) та зміну симптомів дисфагії з використанням опитувальника симптомів дисфагії (DSQ) через 24 тижні. Гістологічна відповідь через 24 тижні була досягнута у 87,4% пацієнтів, які отримували бенралізумаб, порівняно з 6,5% пацієнтів, які отримували плацебо (див. рис. 1).

Крім того, статистично значущих відмінностей між групами в динаміці зміни в оцінках за опитувальником DSQ, що вказують на ступінь тяжкості дисфагії, не виявлено (див. графік 1).

Проте статистично значущих відмінностей у ендоскопічних контрольних показниках еозинофільного езофагіту між групами не виявлено. Небажані явища спостерігалися у 64,1% учасників у групі застосування бенралізумабу та у 61,7% учасників у групі плацебо. Таким чином, терапія бенралізумабом забезпечувала суттєве зниження кількості еозинофілів у пацієнтів з еозинофільним езофагітом, але не призводила до значного полегшення симптомів дисфагії порівняно з плацебо.