Результати систематичного огляду та метааналізу свідчать, що індивідуалізоване лікування з використанням молекулярних методів потенційно може забезпечити більш високу ефективність порівняно з емпіричною трикомпонентною терапією. Однак вона не перевершує за ефективністю ерадикації інфекції Helicobacter pylori (H. Pylori) емпіричну чотирикомпонентну терапію. Мета дослідження полягала в оцінці того, чи є індивідуалізована терапія, заснована на генотиповій резистентності, більш ефективною в лікуванні інфекції H. pylori, ніж стандартна терапія.

Пошук відповідних досліджень проводили у базі даних Кокрейнівської бібліотеки, Embase та PubMed. Основною кінцевою точкою була частота ерадикації H. pylori, а додатковою кінцевою точкою була частота небажаних явищ (НЯ). Для порівняння узагальнених значень відношення ризиків (ВР) та відповідних їм 95% довірчих інтервалів використовували модель випадкових ефектів.

Усього було виявлено 12 відповідних рандомізованих контрольованих досліджень (РКД), до яких було включено 3940 учасників. Були відзначені стабільно вищі сукупні значення частоти ерадикації у групах індивідуалізованої терапії, заснованої на генотиповій резистентності, порівняно з групами емпіричного лікування, хоча ця відмінність не була статистично значущою. Трикомпонентною терапією в групі індивідуалізованої терапії було досягнуто статистично значуще вищу частоту ерадикації порівняно з групою емпіричної терапії – згідно з результатами аналізу, що виконали з припущення, що всі пацієнти отримали призначене лікування (ІТ-популяція) (ВР =1,20), та аналізу у популяції учасників, які завершили дослідження без істотних відхилень від протоколу (PP-популяція) (ВР =1,20).

Чотирикомпонентна терапія у групі емпіричної терапії давала більш високу частоту ерадикації (ВР = 0,93; ВР = 0,95). Цей результат був справедливий як для  чотирикомпонентної терапії, що не містила препарат вісмуту, так і чотирикомпонентної терапії на основі вісмуту. Щодо загальної частоти НЯ, сукупна частота НЯ склала 37% у групі емпіричної терапії та 34% у групі індивідуалізованої терапії без значущих відмінностей між двома групами лікування (ВР = 0,88).

Таким чином, індивідуалізована терапія з використанням молекулярних методів потенційно може забезпечити більш високу ефективність порівняно з трикомпонентною емпіричною терапією інфекції H. pylori. Однак вона не обов'язково перевершує за ефективністю стандартну чотирикомпонентну терапію з погляду повної ерадикації інфекції. Для покращення процесу прийняття клінічних рішень важливо проводити більш масштабні та персоналізовані РКД.