Змінити пароль!
Скинути пароль!
Розуміння імуноопосередкованих патофізіологічних механізмів відкриває нові, цілеспрямовані підходи до лікування хронічного свербежу.
У комплексному огляді дослідники представили свіжий погляд на патофізіологію та варіанти лікування хронічного свербежу, наголосивши на необхідності персоналізованого поетапного підходу до медикаментозної терапії. Цей підхід передбачає необхідність індивідуального підходу до лікування з урахуванням унікальних симптомів кожного пацієнта, а також визнання того, що свербіж не є «універсальним» станом.
Хронічний свербіж довгий час залишався незрозумілою і складною патологією як для пацієнтів, так і для медичних працівників. Цей поширений, але виснажливий симптом, що торкається мільйонів людей у всьому світі, має на увазі не лише фізичний дискомфорт — це багатогранний досвід, який торкається сенсорних, емоційних та мотиваційних аспектів нашого мозку. Хоча це найчастіший шкірний симптом, що зачіпає майже чверть населення Європи, нещодавні досягнення у розумінні його основних причин та вивченні нових методів лікування дають надію тим, кому завдає мук це непереборне відчуття.
В ході цього огляду, проведеного Alejandro Oyarzún та співавт., були розглянуті 24 дослідження та була виявлена багатофакторність хронічного свербежу. Фактори розвитку свербежу включають не тільки добре вивчені гістамінові шляхи, але й активацію рецепторів, пов'язаних з G-білком, та каналів транзиторного рецепторного потенціалу. Це нове розуміння відкриває можливості розробки нових методів лікування, спрямованих саме на ці шляхи.
При локалізованому свербежі місцеве лікування залишається першою лінією терапії, але коли стан стає більш генералізованим або не піддається місцевому лікуванню, рекомендується системна терапія. До неї відносяться антигістамінні препарати, імунодепресанти та біопрепарати, такі як дупілумаб, тралокінумаб та лебрикізумаб, які успішно застосовуються для лікування пов'язаних захворювань, наприклад, атопічного дерматиту. Ще одним перспективним препаратом є немолізумаб, моноклональне антитіло до інтерлейкіну 31, ефективність якого у полегшенні хронічного свербежу була підтверджена в дослідженнях. Це дає додатковий привід для оптимізму пацієнтам, які борються з цим неприємним симптомом.
Незважаючи на ці перспективні результати, дослідники вказали на необхідність проведення більшої кількості досліджень для оцінки істинної поширеності хронічного свербежу та визначення його впливу на якість життя.
SciELO
Chronic Pruritus: A Review of Its Pathophysiology and Current Treatments
Alejandro Oyarzún і співавт.
Коментарі (0)