Нові дані про ефективність фізичних вправ у лікуванні хронічного болю в шиї

Відповідно до результатів систематичного огляду з метааналізом та аналізу залежності відповіді на терапію від дози методом метарегресії, вправи на руховий контроль, вправи на розвиток усвідомленості та вправи з обтяженням ефективно знижують інтенсивність болю в шиї та ступінь інвалідизації. Статистично значущий знеболюючий ефект спостерігається при триваліших і частіших тренуваннях із виконанням вправ на руховий контроль. Мета дослідження, виконаного Juliane Mueller та співавт., полягала в оцінці залежності відповіді на терапію від дози та впливу різних фізичних вправ на стан пацієнтів з хронічним дискомфортом в області шиї.

Пошук літератури виконували у базах даних CENTRAL, PEDro та PubMed. В аналіз були включені рандомізовані контрольовані дослідження за участю пацієнтів з хронічним болем у шиї, які пройшли тривалий курс лікувальної фізкультури, для яких були результати як мінімум однієї оцінки інтенсивності болю та (або) ступеня інвалідизації. Були виконані окремі метааналізи із застосуванням моделі зі змішаними ефектами з обмеженням максимальної ймовірності для вправ з обтяженням, вправ на розвиток усвідомленості та вправ на руховий контроль. В рамках аналізу оцінювали стандартизовану різницю середніх (g Хеджа, або SMD).

Крім того, був проведений аналіз методом метарегресії для встановлення залежності відповіді на терапію від дози з метою оцінки ефективності кожного виду вправ з використанням величини ефекту від різних втручань як залежної змінної та обсягу тренування та контрольної групи як незалежних змінних. Усього в аналіз було включено 68 досліджень. Встановлено, що вправи з обтяженням, вправи на руховий контроль та такі вправи, як йога/пілатес/тайцзі/цигун, забезпечують статистично значуще більш виражене зниження інтенсивності болю та ступеня інвалідизації порівняно з контролем (див. таблицю 1).

Найбільш ефективними з точки зору зниження інтенсивності болю були йога/пілатес/тайцзі/цигун (SMD: -0,84 при порівнянні з іншими видами вправ), тоді як вправи на руховий контроль забезпечували більш ефективне зниження ступеня інвалідизації (SMD: -0,70). Для вправ з обтяженням залежності відповіді на терапію від дози не встановлено (R2 = 0,32). Проте при більш тривалих курсах (розрахункове значення = -0,11) і частішому виконанні (розрахункове значення = -0,10) вправ на руховий контроль відзначалося більш виражене зниження інтенсивності болю (R2 = 0,72). Більш тривалі тренування (розрахункове значення = -0,13) з виконанням вправ на руховий контроль забезпечували більш виражене зниження ступеня інвалідизації (R2 = 0,61).

Таким чином, вправи з обтяженням, вправи на розвиток усвідомленості та вправи на руховий контроль можна розглядати як перспективний метод зниження інтенсивності болю в шиї. При цьому більш тривалі та частіші тренування з виконанням вправ на руховий контроль забезпечують статистично значуще зниження інтенсивності болю. Для встановлення оптимального обсягу тренувань потрібні додаткові дослідження.