Результати систематичного огляду вказують, що застосування фізичних вправ та психосоціальних втручань може бути більш сприятливим з точки зору покращення ефективності управління власним фізичним функціонуванням у пацієнтів з хронічною люмбалгією порівняно із внесенням до списку очікування для отримання спеціалізованої допомоги, застосуванням альтернативних методів лікування та стандартної терапії, технік контролю уваги у короткостроковому періоді, а також порівняно із застосуванням альтернативних методів лікування та технік контролю уваги протягом періоду тривалістю до півроку після проведення втручання.

Mark Vorensky та співавт. провели огляд наявних даних для вивчення того, чи впливає застосування фізичних вправ та психосоціальних втручань на ефективність самостійного управління болем та власним фізичним функціонуванням у осіб з хронічною люмбалгією порівняно із застосуванням альтернативних методів лікування, технік контролю уваги, внесенням до списку очікування для отримання спеціалізованої допомоги та проведенням стандартної терапії. Пошук відповідних робіт проводили у таких електронних базах даних, як Кокрейнівська бібліотека, PEDro, PsychINFO, Web of Science, CINAHL, Embase та MEDLINE. У включених до огляду рандомізованих контрольованих дослідженнях вивчали застосування фізичних вправ та психосоціальних втручань при хронічній люмбалгії, а також ефективність регулювання пацієнтами власного стану.

Збір даних, аналіз повнотекстових статей, скринінг анотацій та оцінку ризику систематичних помилок виконували незалежні експерти. Для оцінки визначали діапазон ефектів (коригований параметр g (Hedges' g), проводили синтез даних без метааналізу та використовували систему розробки, оцінки та експертизи ступеня обґрунтованості клінічних рекомендацій (GRADE).

До огляду було включено 2207 учасників (22 дослідження). Хоча порівняно з альтернативними методами лікування відмінності були відсутні, застосування фізичних вправ та психосоціальних втручань позитивно впливало на ефективність регулювання учасниками власного стану з точки зору зниження інтенсивності болю в короткостроковому періоді порівняно зі стандартною терапією (діапазон ефектів: -0,02–0,94) та контрольною групою (діапазон ефектів: 0,69–0,80), а також вплив у середньостроковому періоді порівняно зі стандартною терапією (діапазон ефектів: 0,11–0,29).

Ефекти від застосування фізичних вправ та психосоціальних втручань у короткостроковому періоді були кращими порівняно з альтернативними методами лікування (діапазон ефектів: 0,57–0,71), стандартною терапією (діапазон ефектів: -0,15–0,94) та контрольною групою (діапазон ефектів: 0,31–0,56); крім того, ефекти були кращими у середньостроковому періоді порівняно з альтернативними методами лікування (в одному дослідженні, ефект: 0,57) та контрольною групою (в одному дослідженні, ефект: 0,56). Зробити висновки було складно через низьку і вкрай низьку якість даних, часто через наявність ризику систематичної помилки, неточності і неоднорідності клінічних/статистичних даних.

У порівнянні з внесенням до списку очікування для отримання спеціалізованої допомоги та стандартної терапії (але не з альтернативними методами лікування), застосування фізичних вправ та психосоціальних втручань може бути сприятливішим з точки зору підвищення ефективності самостійного регулювання інтенсивності болю пацієнтами у короткостроковому періоді. Порівняно з альтернативними методами лікування, техніками контролю уваги, внесенням до списку очікування для отримання спеціалізованої допомоги та стандартною терапією, застосування фізичних вправ та психосоціальних втручань може мати більш сприятливий ефект з точки зору покращення ефективності управління власним фізичним функціонуванням пацієнтами у короткостроковому та середньостроковому періоді. У майбутніх дослідженнях необхідно застосовувати сліпий метод та використовувати показники ефективності управління пацієнтами власним фізичним функціонуванням.