Згідно з результатами рандомізованого клінічного дослідження, у осіб з ГКС та активним COVID-19, яким була проведена термінова коронарна ангіопластика, застосування тикагрелору порівняно з клопідогрелом не сприяє статистично значущому зниженню частоти розвитку інфаркту міокарда, настання смерті з будь-яких причин та раннього тромбозу стента за 30-денний період спостереження.

Пацієнти з ГКС за наявності гострого COVID-19 більш схильні до настання несприятливих клінічних наслідків. Мета цього багатоцентрового дослідження полягала в оцінці впливу застосування клопідогрелу та тикагрелору на короткострокові результати у зазначених пацієнтів у зв'язку з тим, що дані деяких досліджень вказували на покращення функції легень при застосуванні тикагрелору.

В рамках дослідження 180 пацієнтів з COVID-19, які перенесли екстрене черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), рандомізували до групи застосування тикагрелору (у дозі навантаження 180 мг, а потім у дозі 90 мг 2 р/добу, n = 90) або в групу застосування клопідогрелу (у дозі навантаження 600 мг, а потім у дозі 75 мг 1 р/добу, n = 90) зі спостереженням протягом одного місяця після проведення втручання. Основною кінцевою точкою був комбінований показник, що включав частоту раннього тромбозу стенту, настання смерті з будь-якої причини та розвитку інфаркту міокарда протягом першого місяця після імплантації стенту.

Через 30 днів спостереження комбінований показник у групі застосування тикагрелору був нижчим порівняно з групою застосування клопідогрелу, проте відмінність не була статистично значущою (18,5 % та 23,5 % відповідно). Згідно з результатами аналізу часу до настання події середній показник виживання в групі застосування тикагрелору був вищим. Що стосується додаткових кінцевих точок, то результати в обох групах дослідження були зіставні, за винятком середньої сатурації крові киснем, яка була вищою у групі застосування тикагрелору (див. табл. 1).

Комбінований показник клінічного результату (включаючи інфаркт міокарда, смертельний кінець і ранній тромбоз стенту) у пацієнтів з коронавірусною інфекцією та супутнім ГКС, що пройшли екстрене ЧКВ, при застосуванні тикагрелору та клопідогрелу статистично значуще не відрізнявся. Застосування тикагрелору супроводжувалося невеликим, але значним підвищенням сатурації крові киснем порівняно із застосуванням клопідогрелу. Проте, ця відмінність не була клінічно значущою.