Згідно з результатами рандомізованого контрольованого дослідження, блокада піхви прямого м'яза живота за допомогою мінімальної ефективної дози (50 мг) 0,25 % розчину бупівакаїну під ультразвуковим контролем після лапароскопічної операції з приводу резекції маткової труби сприяла зниженню потреби в анальгетиках (з 97 до 75%) та збільшенню часу до першої вимоги анальгетика. Мета дослідження полягала в оцінці впливу мінімальної ефективної дози бупівакаїну для блокади піхви прямого м'яза живота на потребу в анальгетиках для внутрішнього прийому у пацієнток, яким показана амбулаторна лапароскопічна операція з приводу резекції маткової труби через єдиний доступ.

У цьому проспективному дослідженні більшої ефективності індукцію анестезії проводили відповідно до протоколу. Учасників рандомізували у наступні групи: (i) основну групу для проведення двосторонньої блокади піхви прямого м'яза живота з використанням 10 мл 0,25 % розчину бупівакаїну (50 мг) після інтубації та (ii) контрольну групу без використання фіктивної блокади. Всім добровольцям була призначена наступна мультимодальна схема знеболювання: фентаніл та кеторолак інтраопераційно, ацетамінофен для прийому внутрішньо та фентаніл у палаті спостереження після виходу з наркозу.

Основною заздалегідь визначеною кінцевою точкою була післяопераційна потреба в анальгетиках для прийому внутрішньо (ацетамінофен та (або) ібупрофен) у домашніх умовах. Час до першої вимоги анальгетика, потребу в анальгетиках для внутрішнього прийому і інтенсивність болю через 6 і 24 години після операції оцінювали в ході телефонного інтерв'ю. Визначали величину ефекту (ВЕ), частку пацієнток та 95% довірчий інтервал (ДІ).

Були зібрані дані 66 з 79 відповідних критеріям включення пацієнтів (34 пацієнтки у контрольній групі та 32 пацієнтки в основній групі). В основній групі відзначалося статистично значуще менше інтраопераційного застосування фентанілу (ВЕ = 0,58; 95% ДІ: 0,08–1,07 мкг) і довший час до першої вимоги анальгетика для прийому всередину (ВЕ = 0,66; 95 % ДІ: 0,14–1,16 години) порівняно з контрольною групою.

У контрольній групі статистично значуще більшій частці пацієнток були потрібні анальгетики для прийому внутрішньо протягом 24 годин після втручання в порівнянні з основною групою (75 % проти 97 %). Оцінки інтенсивності болю через 6 і 24 години були зіставні в обох групах, хоча і трохи нижчими в основній групі (ВЕ = 0,22; 95% ДІ: -0,26–0,71; ВЕ = 0,33; 95% ДІ : -0,16–0,81 відповідно) (див. рисунок 1).

Таким чином, застосування 0,25% розчину бупівакаїну в дозі 50 мг дозволяє ефективно знизити потребу в анальгетиках для прийому внутрішньо та збільшити час до першої вимоги анальгетика після втручання.