Згідно з результатами ретроспективного дослідження за участю 27 000 пацієнтів з гастропарезом, ризик смерті у пацієнтів похилого віку з гастропарезом, що раптово розвинувся, у 7 разів вищий, ніж у пацієнтів молодшого віку. З кожним прожитим роком ймовірність смерті збільшується на 8% у пацієнтів похилого віку та на 4% у пацієнтів молодшого віку. Ціль цього аналізу полягала у визначенні факторів ризику, пов'язаних зі смертністю, у 27 000 пацієнтів, госпіталізованих з первинним діагнозом гастропарезу.

Було проведено оцінку даних пацієнтів з діагностованим гастропарезом з Національної вибірки стаціонарних пацієнтів у США. Для виявлення факторів ризику, пов'язаних зі смертністю, стратифікацію даних проводили за різними факторами, що становлять інтерес. З цією метою використовували статистичні інструменти, зокрема модель багатоваріантної логістичної регресії зі зворотним вилученням.

Всього було екстрено госпіталізовано 27 000 пацієнтів з первинним діагнозом «гастропарез». Порівняно з пацієнтами похилого віку (N = 71, середній вік - 75 років) у пацієнтів молодшого віку (N = 39, середній вік - 43 роки) спостерігалася нижча смертність (1,27% та 0,18% відповідно). Більшість становили жінки як серед пацієнтів похилого віку (71%), так і серед пацієнтів молодшого віку (73,7%). Було виявлено статистично значущий зв'язок смертності та віку і у пацієнтів похилого віку (відношення шансів (ВШ) = 1,08), і у пацієнтів молодшого віку (ВШ = 1,04). У жінок молодшого віку тривалість перебування у стаціонарі була статистично значуще більшою порівняно з чоловіками: 4,41 дня (стандартне відхилення (СВ) = 5,10) та 5,08 дня (СВ = 5,04) відповідно.

Також було виявлено статистично значущий зв'язок між смертністю та тривалістю перебування у стаціонарі як у пацієнтів молодшого віку (ВШ = 1,12), так і у пацієнтів похилого віку (ВШ = 1,10). Найменша частка пацієнтів молодшого віку (6,6 %, N = 1402) мала хірургічне втручання в анамнезі порівняно з пацієнтами похилого віку (9,6 %, N = 538). Середній час до хірургічного втручання становив 4,76 дня (СВ = 5,37) у тих, хто вижив, і 17,50 дня (СВ = 9,37) у пацієнтів молодшого віку, що не вижили.

У пацієнтів похилого віку значення цього показника склали 5,57 та 9,10 дня (СВ: 6,50 та 7,15 відповідно). У пацієнтів, які перенесли хірургічне втручання, відзначався статистично значущий зв'язок між смертністю та часом до хірургічного втручання як серед пацієнтів похилого віку (ВШ = 1,05), так і серед пацієнтів молодшого віку (ВШ = 1,17).